09.05.2026 09:31 Коли пересічна людина говорить про “обидві сторони конфлікту” — це може бути незнання. Але коли так говорить державний секретар США Марко Рубіо — це вже політична й правова проблема. Бо Сполучені Штати не є нейтральним спостерігачем, який “ще не визначився”, хто агресор. На законодавчому рівні США давно визначили рф державою, яка веде агресивну війну, окуповує території, порушує міжнародне право та підлягає санкційному тиску.

CAATSA — це не дипломатична декорація і не політична метафора. Це пряме американське законодавче визнання рф як держави, що своїми діями становить загрозу міжнародній безпеці. Саме тому санкції введені проти рф, а не проти України.

Так само і Організація Об’єднаних Націй у своїх резолюціях чітко визначила: рф здійснила акт агресії проти України, а українські території є тимчасово окупованими. Тут немає “двох однаково винних сторін”. Є агресор і є жертва агресії.

Тому коли Марко Рубіо говорить про необхідність “посередництва між сторонами”, виникає фундаментальне питання: між ким саме? Між державою, яка вторглася, вбиває, окуповує, депортує дітей і руйнує міста? І державою, яка захищається на власній землі?

Це не симетричний конфлікт. Це не “суперечка двох сторін”. Це війна агресора проти суверенної держави.

І Білий дім у цій ситуації мав би не організовувати звідництво жертви з агресором та не тиснути на Україну заради “компромісів”. Його обов’язок витікає із чинних зобовʼязань — надавати Україні посильну допомогу для відновлення міжнародного права, припинення агресії та деокупації територій. Бо міжнародне право не передбачає примусу жертви до капітуляції заради політичної зручності посередників.

Якщо США визнають рф агресором — вони не можуть одночасно поводитися так, ніби йдеться про рівнозначний конфлікт двох сторін. Якщо Вашингтон визнає окупацію незаконною — він не має морального чи правового права схиляти Україну до прийняття наслідків цієї окупації. Якщо агресія названа агресією — то агресор має бути примушений припинити злочин, а не отримати “переговорний бонус” через втому світу.

Бо в іншому випадку руйнується не лише довіра до США. Руйнується сам принцип міжнародного права: не можна карати жертву за те, що вона не погоджується узаконити власне пограбування.