Кориця для контролю цукру: що кажуть нові дослідження та як безпечно вживати прянощі

Науковці знову звернули увагу на звичайну кухню: дослідження підтвердили, що кориця може стати корисним інструментом для контролю рівня цукру в крові та зниження ризику діабету 2 типу. Проте експерти наголошують, що для отримання реального ефекту важливо правильно підбирати дозування та вид прянощів, оскільки не всі їхні властивості однаково безпечні для організму.

Масштабні дослідження, опубліковані у виданнях Diabetes Research and Clinical Practice та Springer Nature, показали, що регулярне вживання кориці може знижувати рівень цукру натщесерце майже на 11 мг/дл, а також трохи зменшувати показник HbA1c. Крім того, прянощі сприяють покращенню чутливості до інсуліну, що є критично важливим для людей із інсулінорезистентністю, яка часто стає передумовою розвитку діабету.

Механізм дії кориці пояснюється здатністю посилювати активність інсулінових рецепторів, що допомагає ефективніше виводити глюкозу з кровотоку. Також прянощі сприяють відчуттю ситості, зменшують запальні процеси та уповільнюють перетравлення вуглеводів, що запобігає різким стрибкам цукру після їжі. Більшість позитивних ефектів зафіксовано саме у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу або синдромом полікістозних яєчників.

Щоб відчути гіпоглікемічний ефект, фахівці рекомендують додавати в їжу від половини до однієї чайної ложки кориці щодня протягом мінімум восьми тижнів. Дозування в межах 0,5–1 чайної ложки вважається безпечним для більшості людей, тоді як великі кількості можуть викликати проблеми з шлунково-кишковим трактом. Важливо пам'ятати, що користь для здорових людей без діабету досі залишається недостатньо вивченою.

Особливу увагу слід приділити вибору виду кориці: краще обирати цейлонську, оскільки касійська (звичайна) містить кумарин, який у великих дозах може завдати шкоди печінці. Якщо на упаковці продукту не вказано тип кориці, краще уникати вживання великих кількостей таких товарів, особливо людям із захворюваннями печінки. Звичайні кулінарні дози, як правило, не становлять загрози, але індивідуальна реакція організму завжди має враховуватися.