У Тернополі запрацювало соціальне котокафе «Муркіт», створене переселенкою з Маріуполя Мариною Чернишовою. Цей заклад став результатом особистого шляху жінки від пережитого пекла війни до відновлення життя через допомогу тваринам та створення безпечного простору для людей.

Марина, за освітою філолог, ще до війни працювала в IT-сфері та займалася соціальними проєктами. Повномасштабне вторгнення змусило її втекти з Маріуполя, де вона ховалася від обстрілів у підвалах разом із улюбленою кішкою Марсі. Саме муркотіння тварини тоді стало для неї єдиною віддушиною, що вселяла надію на краще.

Після майже року відновлення та переїзду до Тернополя Марина знову взялася за навчання, цього разу в сфері соціального підприємництва. Вона розробила проєкт, який поєднує антистресовий ефект від спілкування з котами та допомогу безпритульним тваринам. Попри перші невдачі з грантами, жінка не відступила і зрештою отримала фінансування від Національної мережі розвитку локальної філантропії та державної служби зайнятості.

Заклад працює не лише як кав'ярня, а й як волонтерський хаб. Тут продають сувеніри тернопільських майстрів, а також проводять антистресові заходи для дітей з соціальним педагогом. Чотири коти, що живуть у «Муркіті» — Директор, Луна, Соня та Рін, — були підібрані з вулиці, щеплені та мають документи. Вони є справжніми господарями простору, а відвідувачі зобов'язані дотримуватися суворих правил поведінки, щоб не турбувати тварин.

Для Марини Чернишової Тернопіль став рідним містом, хоча туга за Маріуполем та Донецьком залишається. Вона переконана, що жити потрібно тут і зараз, насолоджуючись кожним днем, і вірить у повернення додому в майбутньому. Її історія — це приклад того, як особиста трагедія може перерости у корисну справу, що дарує надію та спокій іншим.

Котокафе «Муркіт» у Тернополі продовжує працювати, збираючи навколо себе однодумців, волонтерів та тих, хто шукає затишку та підтримки у важкі часи.