Телефонна розмова між Володимиром Путіним та Дональдом Трампом стала ключовим подією тижня, яка розкрила нові тактичні цілі Кремля. Російський лідер намагається через американську адміністрацію домогтися припинення вогню на 9 травня, щоб забезпечити безпечне проведення параду. Українська сторона розуміє цю мету і готова до довгострокового перемир'я, якщо воно буде реальним, а не тимчасовим маневром.

Під час контактів Путін також нарікав на українські удари по інфраструктурі нафтогазового сектору, називаючи їх терористичними. Однак саме поява цієї теми на рівні розмови з президентом США свідчить про те, що українські атаки завдають Москві суттєвої шкоди та впливають на її економіку.

Щодо мирних переговорів ситуація залишається незмінною. Путін продовжує заявляти про досягнення військових цілей, попри те, що фактичні переговори не проводяться вже два місяці через конфлікт на Близькому Сході. Трамп же зазначив, що укладення договору про завершення війни є близьким, хоча деталі залишаються невідомими.

Внутрішня ситуація в Росії погіршується: фінансовий блок закликає громадян діставати заощадження з-під подушок для інвестування в державні інструменти. Це є прямим індикатором критичного стану бюджету та безпрецедентного дефіциту, який сягнув 3,4 трильйона рублів лише за перші два місяці 2026 року.

Економіка країни увійшла у фазу структурної рецесії. Вичерпання моделі адаптації до санкцій, логістичний параліч портів та дефіцит комплектуючих призвели до скорочення видобутку нафти та падіння виробництва в секторі послуг. Величезний бюджетний дефіцит змушує уряд вдаватися до секвестру навіть пріоритетних національних проєктів.

Зовнішня політика Росії демонструє пошук нових союзників. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі відвідав Санкт-Петербург для консультацій, що може бути пов'язано з бажанням зберегти російські активи в Ірані та отримати військову допомогу. Паралельно міністр оборони РФ Бєлоусов провів візит до КНДР, де було підписано п'ятирічний план військової взаємодії на 2027–2031 роки.

Ці кроки свідчать про формування більш нестабільної конфігурації глобальної політики. Залежність Росії від зовнішніх партнерів, від Ірану до Північної Кореї, зростає, тоді як власна економіка деградує. Без радикальної зміни політичного курсу та припинення війни будь-які спроби стабілізації матимуть лише тимчасовий ефект.