За останнє десятиліття кількість педагогів віком до 30 років в Україні скоротилася вдвічі, що створює загрозу для майбутнього системи освіти. Попри стабільне державне замовлення на випуск 10 тисяч фахівців щороку, лише менше 20% випускників педуніверситетів обирають роботу в школах. Решта 8 тисяч молодих спеціалістів йдуть у інші сфери, залишаючи освітню галузь без припливу нових кадрів.

Критична ситуація з віковим складом вчителів вже зараз відчувається на практиці. Середній вік педагога в країні сягає 47–48 років, а значна частина досвідчених фахівців вже наближається до пенсійного віку. Це означає, що систему тримає старше покоління, тоді як приплив нової енергії та сучасних методик практично зупинився. Замінити тих, хто піде на заслужений відпочинок, буде ніким.

Голова комітету Верховної Ради з питань освіти Сергій Бабак у своєму інтерв'ю назвав єдиним реальним інструментом утримання молоді радикальний перегляд системи оплати праці. За його словами, стартова зарплата молодого вчителя має бути конкурентною на ринку праці, щоб школа могла змагатися за талановиту молодь із приватним сектором та закордонним ринком.

Конкретна пропозиція полягає у встановленні базового рівня зарплати на рівні трьох мінімальних, що становить близько 25 000 гривень. Ця сума майже дорівнює середній зарплаті по країні і має стати стартовою точкою. Зі зростанням стажу та підвищенням кваліфікації виплати мають сягати 40–50 тисяч гривень, що зробить професію привабливою для молоді.

Міжнародні дослідження OECD підтверджують пряму залежність між рівнем оплати праці та якістю освіти. Коли в школу приходять мотивовані молоді вчителі, володіючі сучасними методиками, це автоматично підвищує результати учнів. Без гідного фінансування освітня система не зможе виграти конкуренцію за найкращі кадри, що загрожує подальшим погіршенням якості знань у школах.