Куди зникають мільярди екоподатку: аналіз використання коштів українськими підприємствами

Від початку 2026 року українські підприємства вже сплатили понад 1,5 мільярда гривень екологічного податку. Попри це, журналістський аналіз свідчить, що значна частина зібраних коштів використовується не за прямим призначенням — для реалізації природоохоронних проєктів чи скорочення викидів у навколишнє середовище.

Згідно з чинною системою розподілу, 45% надходжень від екоподатку йдуть до загального фонду держбюджету без чіткого цільового призначення. Решту 55% отримують місцеві бюджети: 30% — обласні, а 25% — бюджети громад. Ідея податку базується на принципі «забруднювач платить», де зібрані кошти мають йти на покращення екологічної ситуації та модернізацію виробництва.

На практиці ж гроші часто перенаправляють на інші потреби. Серед прикладів, наведених у матеріалі видання «ЕкоПолітика», є ремонти каналізаційних мереж, закупівля дорожньої техніки, облаштування майданчиків для вигулу собак та витрати на мобілізаційну роботу. Це створює ситуацію, коли бізнес, який сплачує податок, фактично не отримує підтримки для впровадження декарбонізації.

Ситуація відрізняється від європейської практики, де кошти рідко відволікають від модернізації виробництва чи впровадження екологічних технологій. Окрему увагу журналісти приділили роботі Фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, створеного у 2024 році. Саме туди надходить частина платежів за викиди вуглецю.

Діяльність фонду дедалі більше зосереджується не на підтримці промислової декарбонізації, а на інших напрямах. Як приклад наводять закупівлю обладнання на 192 мільйони гривень після зриву тендеру, яке планують перепродавати споживачам. Це викликає занепокоєння щодо ефективності використання коштів, зібраних з метою захисту довкілля.