Кухарка з Волині в Чорнобилі: спогади Світлани Богайчук про місяць у зоні відчуження

У 1987 році 23-річна Світлана Богайчук з Володимира вирушила в Чорнобильську зону відчуження, щоб працювати кухаркою в їдальні для ліквідаторів наслідків аварії. Вона готувала їжу для тисяч людей, щодня стикаючись з невидимою радіаційною загрозою, про яку тоді майже ніхто не попереджав. Ця історія про мужність, побут та життя поруч із найбільшою техногенною катастрофою світу.

Світлана згадує, що поїздка сприймалася молодими працівниками як пригода, оскільки жодних інструктажів про радіаційну небезпеку не проводили. Разом із колегою Софією Неродик вони їхали автобусом, який двічі змінювали в Києві та Вишгороді, щоб не в'їжджати в забруднені зони. Першим враженням став рудий ліс, де хвоя набула незвичного забарвлення, та покинуті дитячі майданчики з розбитими іграшками.

Житло для жінок облаштували у трикімнатній квартирі п'ятиповерхівки, де разом мешкало близько п'ятнадцяти осіб. Робочий день тривав 30 днів без вихідних у колишній станції технічного обслуговування, де на роздачі страв працювали дві поточні лінії. Світлана забезпечувала харчуванням до десяти тисяч людей, одягаючи білий костюм та дозиметр, який звуковим сигналом попереджав про підвищення фону.

Особливо запам'ятався випадок, коли Світлана разом із трьома колежанками відвезла їжу безпосередньо до зони навколо зруйнованого реактора. Вони отримали червону перепустку «Всюди» і, не знаючи точно, куди їхуть, накрили стіл у довгій кімнаті біля об'єкта. Пізніше жінка припускає, що цей бенкет міг бути призначений для тих, хто вже не міг повернутися додому.

Світлана Богайчук очолює Володимирську міську організацію «Спілка Чорнобиль» вже 15 років, допомагаючи ліквідаторам з документами та медичним забезпеченням. Організація об'єднує 72 особи, серед яких 35 учасників ліквідації аварії. З 2014 року члени спілки активно волонтерять, збираючи та відправляючи на передову близько 20 тонн гуманітарної допомоги для захисників України.