Ліна Костенко зазначила, що її надихають не премії чи звання, а атмосфера Фундації та можливість робити щось корисне. Вона також розповіла про важкі часи радянської влади, коли її творчість намагалися цензурувати, та про редакторів, які допомогли їй знайти себе. Поетка закінчила презентацію словами, що нічого не треба боятися, і що середніх людей у світі більше, ніж хороших чи поганих.