Лізинг транспорту не може оподатковуватися як роялті, оскільки ця операція не передбачає передачі прав інтелектуальної власності. Юристка з питань інтелектуальної власності Аліна Пархута з юридичної компанії "ЛОДЖІК" підкреслила, що спроби Бюро економічної безпеки та податкових органів кваліфікувати такі платежі є помилковими. Це стосується як сільськогосподарської техніки, так і залізничного рухомого складу та повітряних суден.

Ситуація вже вийшла за межі умовного податкового непорозуміння і загрожує функціонуванню всієї галузі цивільної авіації. БЕБ відкрило низку кримінальних справ проти авіакомпаній, серед яких МАУ, "Авіакомпанія Константа", "Урга", "Н3ОПЕРЕЙШІНС" та "Скайлайн". Аналіз судових матеріалів показує, що такий підхід суперечить законодавству і створює ризики незаконного подвійного оподаткування.

Фото до матеріалу: Лізинг транспорту не є роялті: юристка пояснила загрозу для бізнесу від рішень БЕБ

Ключова проблема полягає у змішуванні двох різних правових режимів: матеріальних об'єктів та результатів інтелектуальної діяльності. Інтелектуальна власність стосується нематеріальних результатів творчої чи науково-технічної діяльності, а не самих фізичних речей. У транспортній сфері об'єктами інтелектуальної власності можуть бути лише окремі елементи, такі як інноваційні двигуни чи програмні рішення, а не транспортний засіб як такий.

Роялті стягується виключно за користування об'єктами інтелектуальної власності, наприклад, патентами або торговельними марками. Лізинг ж є формою користування майном без передачі таких прав, якщо інше не передбачено договором. Сам факт використання літака чи локомотива за договором лізингу не є підставою для визнання платежів роялті, особливо якщо технічний засіб не є унікальною інновацією.

Підхід правоохоронних органів ігнорує базові положення права інтелектуальної власності та міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування. За понад 30 років дії Податкового кодексу України система оподаткування лізингових операцій працювала без нарікань, і жодних змін до неї не вносилось до 2024 року. Зараз правозастосування виходить за межі закону, що створює системні ризики для бізнесу в стратегічних галузях.

Це неприпустимо в умовах війни та необхідності стратегічного планування економічного відновлення повоєнної України. Міжнародні конвенції мають пріоритет над національним правом, проте БЕБ ігнорує цей принцип у справах проти авіаційного бізнесу. Подальше ігнорування юридичної реальності може призвести до викривлення податкової бази та шкоди розвитку економіки країни.