Олександр Явнюк, відомий у підрозділі «Артан» як бійць «Мекс», загинув 8 січня 2025 року поблизу Кам'янського на Запорізькому напрямку. Під час евакуації пораненого побратима його пікап атакували ворожі безпілотники, і водій миттєво загинув, не встигнувши відбігти. Його вчинки дозволили врятувати життя пораненому бійцю, який залишився живим завдяки мужності молодого героя.

Хлопець народився 25 серпня 2001 року в Києві у родині, де батьки мали вади слуху. Ще малим він вивчив жестову мову, щоб бути для них підтримкою, і змалечку вважав себе дорослим. У школі він завжди заступався за слабших, а вдома ніколи не дозволяв жінкам нести важкі речі, керуючись власним кодексом честі.

Життя Олександра було наповнене спортом та технікою. Він грав у футбол у дитячій школі «Десна», займався айкідо, де отримав синій пояс, та мріяв стати професійним гонщиком. У 15 років він вступив до коледжу на обслуговування автомобілів, а до повномасштабного вторгнення працював на СТО та готував гоночні машини.

На початку війни Олександр намагався вступити до лав ЗСУ, але через вік йому відмовляли. Лише у березні 2024 року він долучився до тактичної групи «Реванш» і став частиною спецпідрозділу «Артан» Головного управління розвідки. Там його позивний «Мекс» став відомим серед колег завдяки вмінню відремонтувати будь-яку американську техніку.

За час служби він пройшов Донецький, Харківський та Запорізький напрямки, возив боєприпаси та вивозив поранених із-під вогню. У кінці 2024 року Олександр отримав медаль «За врятоване життя» від Головнокомандувача ЗСУ за щоденні ризики, які він приймав заради виконання завдання.

Останній раз він говорив із родиною 1 січня 2025 року, а свій останній бойовий виїзд зробив 8 січня. Командир підрозділу розповідав, що Олександр був єдиним, хто зголосився їхати в небезпечну зону, і його жертва стала ціною за життя пораненого побратима.

Мама Олександра Катерина закликала пам'ятати його як людину з величезним серцем, яка боролася до останнього подиху задля перемоги України. Герой залишив по собі світло та пам'ять у серцях рідних, які тепер навіки втратили сина, але знають, що він повернувся на щиті.