Міф про безперервне свято: як і коли Кремль створив культ 9 травня

Сучасна російська пропаганда наполегливо стверджує, що 9 травня є священною традицією, яку урочисто відзначали безперервно з 1945 року. Проте історичні документи свідчать про інше: упродовж майже двадцяти років після завершення Другої світової війни це свято не мало того значення, яке йому зараз намагаються нав'язати. Фактично, у перші повоєнні роки дата навіть перестала бути вихідним днем, а масові урочистості були згорнуті.

Причини такої позиції радянської влади були цілком зрозумілими. У 1947 році 9 травня офіційно перестало бути неробочим днем, оскільки країна переживала масштабну економічну та гуманітарну катастрофу. Керівництво на чолі зі Сталіним вимагало повної мобілізації на відбудову зруйнованих міст і промисловості, тому пишні святкування вважалися недоречними.

Важливим фактором була також політична ситуація всередині СРСР. Мільйони ветеранів, які повернулися з фронту, мали власний критичний погляд на систему, що робило їх потенційно небезпечними для режиму. Замість вшанування народного подвигу, пропаганда робила акцент на культі особистості Сталіна, подаючи перемогу як доказ геніальності керівництва, а не як результат зусиль всього народу.

Кардинальна зміна наставила лише у 1965 році, під час правління Леоніда Брежнєва. До 20-річчя перемоги 9 травня знову оголосили вихідним днем, почали проводити масштабні паради та активно формувати нову державну міфологію. Це було політично вигідно, оскільки після смерті Сталіна режиму потрібен був новий об'єднуючий символ, який би замінив репресивну ідеологію.

Після розпаду СРСР сучасна Росія не відмовилася від цієї моделі, а навпаки, зробила її ще агресивнішою. Тема перемоги стала ключовим елементом ідеології Володимира Путіна, використовуючись для виправдання зовнішньої політики та монополізації історичної пам'яті. Проте замовчується той незручний факт, що сам СРСР майже два десятиліття не робив 9 травня головним святом країни.

Таким чином, культ 9 травня був значною мірою штучно сформований лише у 1960-х роках, а не є давньою традицією. Сучасна російська влада намагається створити ілюзію безперервної історії, щоб легітимізувати свою політику, але історичні факти залишаються неспростовними доказами того, що ця історія була переписана з політичних міркувань.