Ми не можемо жити окремо від проблем військових, – інтерв'ю з Валерією Ходос про фільм "Втомлені"

7 травня в прокат виходить нова українська психологічна драма "Втомлені", що розповідає історію Люби та Андрія – ветеранів війни, які намагаються подолати травми, знаходячи підтримку в своїх почуттях. Та закохані стикаються з серйозним випробуванням для стосунків – байдужістю оточення та власними страхами. Роль Люби у цій стрічці зіграла Валерія Ходос. Глядачі обожнюють Валерію з українських серіалів, а тепер зможуть насолодитися її грою на великих екранах.

Напередодні прем'єри "Втомлених" 24 Канал поспілкувався з акторкою. Інтерв'ю про фільм та багато іншого – читайте далі. Теж цікаво Про участь у російськомовних проєктах, громадянську позицію і війну: відверте інтерв'ю з Юрієм Дяком Про роль у фільмі "Втомлені" та співпрацю з Дмитром Совою Валеріє, глядачі звикли бачити вас у серіалах, а тепер ви презентуєте нову повнометражну роботу.

Де вам комфортніше працювати: у багатосерійних історіях, чи все-таки у повному метрі? Звичайно, це дві великі різниці – зйомки в серіалах і в повному метрі. Робота в повнометражному кіно – це інший за часом знімальний період.

Він включає довшу підготовку, можливість працювати з режисером і сценаристом ще до запуску фільму. Є час створити, відчути, наділити персонажа особистим досвідом. Застільний період – важлива частина цього процесу. Репетиції сцен теж говорять про особливий підхід до створення фільму.

Це творча атмосфера без поспіху, коли ми працюємо, точно знаючи, чого хочемо досягти, якою мовою і якими засобами це робимо. Це дуже обережний, уважний процес народження картини, який кардинально відрізняється від швидких зйомок телефільмів. Я щаслива, що мала можливість відчути, як створюється таке кіно.

"Втомлені": дивіться онлайн трейлер фільму Розкажіть, будь ласка, про фільм "Втомлені" та свою героїню, в якому стані вона з'являється перед глядачами і як трансформується протягом фільму. Фільм "Втомлені" – це історія зустрічі двох ветеранів війни, які знайомляться під час реабілітації. Вони не планують нічого, вони закриті від світу і одне від одного, але між ними народжується почуття.

Моя героїня на початку – абсолютно закрита людина, яка проживає посттравматичний синдром наодинці. Вона стикається з нерозумінням навіть найближчих, проходить свою внутрішню болісну війну, і здається, що поруч немає нікого, хто міг би розтопити цей лід. Але зустріч з Андрієм змінює все.

Вона починає знову дихати, життя повертається до неї, вона відчуває, що не одна. Кохання повертає їх до життя. Валерія Ходос / Кадр з фільму "Втомлені" Чи є у цій історії щось дуже особисте для вас?

Так, для мене в цій історії склалося кілька важливих чинників. Я розумію, що таке залишитися внутрішньо наодинці зі своїм болем і справлятися самій, не підпускаючи нікого. Наші внутрішні патерни з героїнею дуже схожі.

У моєму житті була людина, яка проживала подібний стан, і її історія в чомусь перегукується з історією героя Андрія. Як вам працювалось з Дмитром Совою? Діма має особливу здатність притягувати до себе людей.

Мені в роботі з ним дуже пощастило – це вже не перший наш спільний проєкт. Я переживала, як ми будемо працювати під час війни, адже він уже був військовослужбовцем, і я розуміла, що такий досвід змінює людину. Але всі ці переживання зникли після першої ж зустрічі.

Він настільки світлий і щирий, що його відкритості вистачило і на мене. У цій історії дуже важлива довіра, простота і відкритість, і саме він допоміг це створити між нами. Ми прожили короткий, але дуже насичений період зйомок у сильному людському контакті.

І для мене тут людське навіть важливіше за акторське – як ми існуємо поза кадром. Тому це було велике щастя працювати разом. Як працювалось з ветеранами на знімальному майданчику? До роботи над фільмом долучилися й інші військовослужбовці та ветерани, які стали частиною команди та акторського складу. Чи співпрацювали ви з ними?

Найбільше спільних сцен у мене було з Олегом Симорозом. Перед першою зустріччю я дуже переживала, бо ми, цивільні, не завжди розуміємо, як правильно взаємодіяти з ветеранами. Але я вирішила просто підійти і познайомитися. І з перших хвилин стало зрозуміло, що можна бути собою, ставити питання, радитися.

Олег дуже відкрита, жива, комунікабельна людина з гумором. Між сценами він завжди підтримує легкість, і поруч із ним дуже комфортно. При цьому він уже має акторський досвід, і це відчувається – є впевненість у роботі в кадрі. Зараз, коли ми презентуємо фільм, його всюди впізнають, поважають і люблять.

І я відчуваю велику гордість, що мала можливість працювати з ним. Чому українцям варто подивитись психологічну драму "Втомлені"? Судячи з опису сюжету, психологічна драма "Втомлені" буде близька багатьом українцям. Чому, на вашу думку, варто виділити час на перегляд цієї роботи? Тому що зараз у кожній родині є військові або люди, дотичні до війни.

І з кожним роком відстань між цивільними та військовими тільки зростає. Не розуміючи, що відбувається всередині людини, яка повертається з війни або проходить реабілітацію, ми просто закриваємо очі на цей складний і болючий процес. Нам дуже хотілося підсвітити це для цивільного населення. Бо ми не можемо жити окремо від проблем військових.

Потрібна емпатія, підтримка і створення умов для їхнього повернення до життя. Валерія Ходос / Кадр з фільму "Втомлені" Хочеться, щоб цей фільм став зверненням до родин, які не завжди розуміють своїх близьких. Багато військових не говорять про свій досвід, закриваються.

І дуже важливо, щоб вони відчували підтримку. Назва фільму дуже промовиста, всі ми зараз по-своєму відчуваємо втому. А що особисто для вас означає це відчуття?

Я не можу дозволити собі говорити про втому під час війни. Коли військові на фронті віддають усе за мою безпеку – стоять у холоді, в складних умовах, втрачають здоров'я, не бачать рідних – це було б неповагою. Як цивільна я можу відчувати вигорання – коли неправильно розподілила сили.

Але це вирішується відпочинком і балансом. Тому для мене слово "втома" зараз – це про військових. Я свідомо обрала бути тут, у цій країні, і не можу дозволити собі скаржитися. Валерія Ходос / Кадр з фільму "Втомлені" Що допомагає Валерії відновлюватись, які фільми та серіали радить подивитись?

Що вас сьогодні найбільше тримає і відновлює? Я відновлююсь у тиші і на природі. Найкраще – поїхати недалеко від Києва з собакою, гуляти в лісі, читати.

Тиша, мінімум комунікації, книга, проста їжа – і максимально вільна від думок голова. Бо найбільше виснажують саме внутрішні процеси. Також я повернулася до йоги – це допомагає через тіло зупиняти потік думок.

Попри повномасштабну війну український кінематограф продовжує розвиватися, з'являється чимало якісних фільмів і серіалів. Які роботи особисто вас вразили найбільше за останні роки? Мені дуже близькі глибокі драми.

Наприклад, "Як там Катя" – це для мене орієнтир чесності в акторському існуванні. "Памфір" – це наша велика гордість, дуже сильна робота на всіх рівнях. І, звичайно, я під великим враженням від фільму "Ти космос".

Це дуже світла, чесна картина з тонким гумором, яка привела багато глядачів у кіно. Мені здається, дуже важливо створювати кіно не лише про війну, а й на інші теми, щоб у глядача був вибір. Із серіалів для мене відкриттям стала "Тиха нава". Це дуже смілива і якісна робота, новий рівень українських серіалів.

Про російську мову в кіно та українізацію Багато серіалів, які колись обожнювали українці, знімались російською мовою. Зокрема й ви у кадрі часто спілкувались російською, але останні кілька років у публічному просторі спілкуєтесь виключно українською. Якою є ваша позиція щодо мовного питання?

Розумію, що це питання часом тригерить, але на вулицях наших міст зараз все більше російської мови і важко зрозуміти, як діяти далі, щоб знову не повертати в наше життя російське. Я виросла в російськомовній родині й у середовищі, де це було нормою. Але повномасштабна війна змінила все.

Відмежування від культури агресора і збереження своєї ідентичності – це природний процес усвідомлення, який відбувається зараз у всіх нас. Я стала більш безкомпромісною. Мені важливо працювати з людьми, які поділяють мої цінності. А мої цінності – це цінності країни, яка виборює свою свободу.

Мова – це перше, що намагаються відібрати і чим маніпулюють. Відстоюючи свою ідентичність, ми насамперед маємо відстоювати українську мову. Я стала дуже категоричною в цьому питанні.

Мене може обурювати, що не всі переходять на українську, але я згадую себе і розумію, що в кожного свій шлях. Зараз я обираю фокусуватися на позитивних змінах. Наприклад, мій російськомовний тато пише мені українською.

І для мене це велика радість. Якісним варіантом українізації є театральні постановки, які зараз збирають аншлаги не лише в Україні, а й за кордоном. Чи є у вас улюблені вистави, які порадили б подивитися кожному? Я запрошую на виставу "Три швидкі та модні у цьому сезоні перукарки" в Молодому театрі.

Це робота Станіслава Мойсеєва за п'єсою Максима Курочкіна. Це провокативна вистава без лінійного сюжету, яка працює з підсвідомістю глядача. Вона підіймає теми мови, ідентичності, культурних кордонів.

Для мене це приклад того, як мистецтво може говорити про важливе і торкатися глибоких процесів у суспільстві. Ірма Вітовська та Валерія Ходос / Кадр з фільму "Втомлені" Що б ви сказали людині, яка зараз почувається так само "втомлено", як герої фільму "Втомлені"? Я б сказала: давай разом знайдемо реабілітаційний центр, де ти зможеш пройти цей шлях серед людей, які тебе розуміють, під наглядом спеціалістів.

Я не залишу тебе самого. Я хочу допомогти тобі впоратися з цим болем. Дозволь мені бути поруч. Я дуже вірю, що цей стан не назавжди.

Я з тобою.