На Донеччині найменше компаній, які мають іноземних власників
На Донеччині дев'ять компаній мають іноземних власників. Це один із найменших показників в Україні. Майже у чверті компаній в країні є власники з Кіпру
Марія чотири роки тому мала всього десять хвилин, щоб взяти речі і разом із дітьми залишити Краматорськ. Своє прізвище вона не називає з міркувань безпеки, адже її чоловік боронить нині Україну. З 2022 року в Марії нова країна, мова та робота.
Двоє дітей встигли вирости в Празі. Повертатися жінці нікуди: будинок розбитий. Прага стала домом, якого вона не планувала, але від якого вже не поспішає йти.
Історія Марії – у матеріалі журналістів «Антикризового медіа-центру». Краматорськ-Прага Не я вирішувала їхати за кордон. Мій чоловік має військову освіту і до 2014 року був у резерві, а потім повернувся на службу.
Він і наказав: «Мені буде спокійніше, якщо ти із дітьми поїдеш». Перші три години повномасштабного вторгнення ми сиділи в підвалі, потім забігли на 10 хвилин додому, схопили тривожну валізу, гітари сина, мій ноутбук, і я з двома дітьми 11 та 15 років поїхала з Краматорська. Кордон ми перетнули 2 березня 2022 року.
Нам пропонували залишитися в Румунії, Угорщині, Австрії, Німеччині, та ми обрали Чехію. Ще коли стояли на кордоні з Румунією, мені зателефонував знайомий з роботи з Чехії і сказав: «Якщо вам нікуди їхати, їдьте сюди. Ми вже задонатили, скільки могли, але краще допоможемо певній родині».
І ми дуже йому вдячні. Влаштування в Чехії Спочатку житло було для нас безплатним від господарів, потім Чеська республіка платила їм за проживання дітей близько півроку. Перші два місяці ми також від країни, яка нас прихистила, отримували грошову підтримку.
Мені допомогли з роботою – і вже 11 квітня 2022 року я вийшла працювати. Мені для цього потрібна була лише англійська мова. Нині я виконавчий асистент двох керівників в IT-компанії.
Спочатку мені дали одного, потім вирішили, що потягну двох. Чехи допомогли влаштувати дітей до школи. Ми спочатку жили під Прагою.
Потім переїхали до столиці. Щоправда, нову квартиру шукали три місяці. Не всі хочуть здавати українцям, але в Чехії за законом всі рівні перед вибором житла, перед пошуком роботи.
Якщо в оголошенні хтось напише «не здаю українцям» чи навіть «перевага для сім’ї без дітей», може отримати штраф до двох мільйонів крон. Курси чеської мови є змога пройти безплатно через Уряд праці, однак доведеться і працювати, і вчитися одночасно. Бо поки ти вчиш чеську, треба за щось жити, стипендію не платять.
Майже всі йдуть на роботу: хто прибиральницями, хто на кухні, навіть з вищою освітою. Мої діти вивчили мову в школі, а я була на курсах і вже маю рівень «C». Потрібно лише скласти екзамен, який коштує 5000 крон (близько 200 євро).
Щодо медичного страхування, якщо працюєш, за тебе платить роботодавець. Коли діти навчаються, то держава сплачує до їхнього 26-річчя. Якщо ж людина не працює і не навчається, то самостійно має платити майже 100 євро на місяць.
Мої діти отримують освіту безплатно. Молодший закінчив загальноосвітню і вступив до готельної школи на туристичний бізнес. Старший, завдяки протекції знайомої чешки, вступив до загальноосвітньої гімназії на природничі науки. Він вже написав пробний екзамен на безоплатну вищу освіту і вступив на факультет ядерної фізики на спеціальність ядерні реактори.
Щодо дозвілля, то молодший син знайшов ансамбль «Джерело», де танцює українські народні танці. Старший пише електронну музику. Взагалі, Прага – класне місто для культурної діяльності.
Завжди знайдеш свого слухача і глядача. Мій рівень життя порівняно з Україною не змінився. Зарплата, мабуть, підвищилась, але дуже багато забирає оренда житла.
Нової спільноти в мене майже немає. Я намагаюсь спілкуватись на роботі, щоб вчити мову. Також розмовляю з масажисткою з Рівного, яка дуже мені допомогла, але окремо на зустрічі української спільноти не ходжу.
Ми всі маємо майже однакові проблеми, і часто спілкування закінчується сльозами, а моя психіка цього не витримує. Я про це щодня чую і бачу. Мій чоловік служить.
Мої родичі виїжджали з окупації з-під Ізюма через росію, коли два тижні сиділи без їжі. Приємні здивування У Чехії сортують сміття. І це мене приємно вразило, бо в Україні я намагалася всіх цьому вчити.
Тут вивіз сміття, яке сортував та відносив до спеціальних баків, безкоштовний, а в іншому випадку доведеться платити. Вражає й чистота навколо. Таке відчуття, що пилу навіть немає.
Я авто мию двічі на рік. Також мені подобається, що Чехія – невелика країна, наче концентрована. Тут все близько: ліси, річки, озера.
Мені дуже імпонує, що чехи – працелюбні, наче бджоли. У країні не затримуються ті, хто не хоче працювати. Тому тут невелика кількість емігрантів.
А ті, які є, всі працюють. У Чехії майже нульове безробіття. Українці закрили дуже багато вакансій у сфері обслуговування.
Тут добре розвинений ринок готової їжі, чехи люблять кудись ходити і мало готують. Вони дивуються тому, що я готую вдома. Чехи вважають це втратою часу.
Я призвичаїлась ходити до саун, яких тут дуже багато різних типів. У п’ятницю ввечері це дуже допомагає розвантажитись. Живемо одним днем Чотири роки я живу майже одним днем. Нічого більшого, ніж випускні та вступ дітей, не заплануєш.
Наш статус у країні не дає можливості купити житло, навіть автівку не можемо перереєструвати на чеські номери. Робочі візи дають лише тим, хто йде на вакансії, які не закривають чехи. Мені робочу візу не дадуть, бо я працюю зараз замість жінки, яка пішла в декрет, і колись вона з нього вийде.
Поки що буде так до кінця березня 2027 року, поки діє в Європі закон щодо українських біженців. Тож неможливо планувати щось довгострокове ані в Чехії, ані в іншій країні Європи. Моя перспектива – навчити дітей і вже бути в їхніх руках, аби вони допомагали та підтримували мене.
Я попередила їх, що спадку ніякого не буде. Налаштувала їх, що нині не варто прив’язуватись до одного місця. Мені нікуди вертатися в Україні: під мій будинок в Краматорську прилетіла бомба, дім під Ізюмом розбитий до фундаменту.
Я вже попрощалася з усім, що в мене було. В Чехії за чотири роки нажила більше, ніж маю в Україні, враховуючи і вивчену з нуля мову. Тож я ще подумаю, чи повертатися.
Авторка тексту – Олена Костенко Матеріал створений за фінансової підтримки ІТ-компанії «QuartSoft». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Антикризового медіа-центру і не обов’язково відображає позицію фінансових партнерів. Відстежуйте події, що відбуваються на сході України, разом з нами на наших сторінках - YouTube або Facebook або Twitter або Telegram.
Долучайтесь!
Читайте також
- «Краматорськтеплоенерго» на межі: як втримують тепло під обстрілами
- Безпілотник влучив у автобус з цивільними на Сумщині: є постраждала
- Держава отримала 25% акцій Крюківського вагонобудівного заводу
- Росіяни вдарили КАБами по Ямпільській громаді: пошкоджено будинки та дитсадок
- 13 переселенців з Донеччини отримали житло в Олександрійській громаді
Новини цього розділу
"Обвал економіки зупинить ОПК": Dragon Capital – про сценарій війни до кінця 2027 року
Олександр Довженко: історія українського режисера, якого відзначив Чарлі Чаплін
Феритин і запаси заліза: що важливо знати
У Вінниці на травень заплановано 13 цікавих активностей: від фестивалів до майстер-класів
Від руїн до затишку: як у Калуші відкрили "Зірочку" — унікальний дім для 150 переселенців :: ВІКНА – Новини Калуша та Прикарпаття
Військові отримали 15% знижок на ліки через застосунок Армія+
Надзвичайна ситуація в Краматорську: родина воїна відмовляється від евакуації через надію на повернення сина
Травень 2026
Сирський обмежив термін перебування військовослужбовців на «нулі»
Поліція Львівщини встановлює обставини ДТП за участі потяга «Київ-Ужгород» та вантажівки
Коментарі
Коментарів ще немає. Будьте першим у цій дискусії.