Наклеп в Україні: цивільна відповідальність та досвід країн G7

В Україні поширення недостовірної інформації про конкретну особу більше не підлягає кримінальній відповідальності. Ця норма діє з моменту набрання чинності новим Кримінальним кодексом у 2001 році, коли застаріли статті про наклеп, що передбачали позбавлення волі.

Зараз регулювання таких ситуацій відбувається виключно в рамках Цивільного кодексу. Людина, чиє ім'я було знеособлено через неправдиві дані, має право вимагати офіційного спростування, отримати відповідь від порушника та відшкодування моральної шкоди.

Якщо винна особа невідома, потерпілий може звернутися до суду з заявою про встановлення факту недостовірності матеріалів. Суд у таких випадках може заборонити подальше розповсюдження інформації або навіть вилучити тираж видання, якщо усунути наслідки порушення неможливо.

Варто зазначити, що в українському законодавстві офіційно не використовується термін «наклеп». На відміну від цього, у більшості країн «Великої сімки» та Польщі поширення завідомо неправдивої інформації про інших залишається кримінальним правопорушенням.

У Німеччині, Франції, Італії, Канаді та Японії передбачена кримінальна відповідальність, яка може включати позбавлення волі, штрафи або громадські роботи. У США ситуація складніша: відповідальність визначається законами окремих штатів, а на федеральному рівні діють обмеження на переслідування за правдиві висловлювання.

Велика Британія є єдиним винятком серед розвинених країн, де наклеп розглядається виключно як цивільне правопорушення. У багатьох країнах, включаючи Польщу та Італію, тривають дискусії щодо доцільності криміналізації цього діяння, оскільки деякі експерти вважають це суперечним міжнародним стандартам.

Попри різницю у підходах, у всіх проаналізованих державах відшкодування шкоди від поширення недостовірної інформації здійснюється також через цивільне законодавство. В Україні розробляються нові правила спростування інформації в інтернеті, щоб захистити репутацію громадян у цифровому середовищі.