Українська музична сцена продовжує вражати різноманітністю та глибиною: від інді-рок колаборацій зі Святославом Вакарчуком до щирої меланхолії в треках Кажанни та Міші Правильного. У новій рубриці «ТиКиїв» музичний оглядач Олесь Ніколенко щотижня розповідає про релізи, які варто почути, аналізуючи, як сучасні виконавці перетворюють хайп на справжнє мистецтво та реагують на виклики часу.

Кажанна, яка здобула популярність завдяки вірусному треку в TikTok, змогла перетворити миттєву славу на серйозну кар'єру. Її нова композиція «Вовчиця» — це пронизлива сповідь інтроверта, який боїться близькості, але прагне її. Трек ідеально передає відчуття самотності в епоху дейтингових додатків, коли страшно знову ризикувати серцем, але хочеться, щоб хтось витягнув з ізоляції.

Однією з найпомітніших подій стала мультиколаборація «Привіт я вдома» за участю Святослава Вакарчука, гуртів «Дно» та Lady Aphina. Пісня, написана Михайлом Опеканом ще у 2012 році, набула нового, глибокого символізму в умовах війни. Те, що колись було особистою ностальгією за Волинню, переросло у колективне відчуття домівки, захищеної Силами оборони, ставши емоційним кодом для всього українського суспільства.

Віталій Козловський у треку «Мала змогла» створив емансипаційний гімн жіночої сили, який починається зі слів про моніторинг анонімних профілів у соцмережах. Артист, який пройшов шлях від нульових до сьогодення, знову доводить, що природа людських почуттів не змінилася, попри цифрову революцію. Його пісня нагадує, що за кожним профілем у Instagram ховаються живі емоції, які дають сили йти далі.

Міша Правильний у треку Mr. Mefedron піднімає гостру тему наркоспоживання як системної проблеми, що підкошує покоління. На відміну від американських реперів, які флексять досвідом, український виконавець звертається до слухача з проханням не закривати очі на руйнівний трафік хімічного самознищення. Це тривожний дзвін, що лунає з під'їздів і чатів, закликаючи до усвідомлення, а не до моралізаторства.

Гурт «Після Дощу» у композиції «Зорі» доводить, що український рок може бути чесним і свіжим, навіть не ламаючи шаблонів поп-року. Їхня музика нагадує дощ влітку: не чекав, не просив, а раптом освіжає. А гурт «Жадан і Собаки» нарешті випустив третій студійний альбом, записаний у 2014 році, який сьогодні звучить як терапія, повертаючи до однозначності суспільних питань минулого десятиліття.

Окремої уваги заслуговує трек «Звичка» від ba.latskii, який влучно вловлює суто українську меланхолію. Це не красива туга з фільмів, а теплий плед, тьмяне світло на кухні та мовчання, яке важить більше за слова. Пісня про зрілу втому, прийняття несправедливості світу та здатність продовжувати жити, залишаючись у цій точці реальності з музикою, що провокує на глибоку рефлексію.