Уранці 29 квітня вся Україна зупинилася на хвилину мовчання, щоб вшанувати пам'ять загиблих захисників. Сьогодні ми згадуємо Кирила Михайленка, який віддав життя за незалежність рідної землі.

Кирило народився 24 травня 1999 року у селі Біленьке Білгород-Дністровського району. Його дитинство та юність пройшли в рідному домі, де він вчився у місцевій школі та мав сестричку.

У цивільному житті хлопець був відомий своєю щирістю, доброзичливістю та працьовитістю. Сусіди та знайомі цінували його відкритість та готовність підтримати будь-кого у складну хвилину.

З початком повномасштабного вторгнення Кирило одразу вирішив стати на захист Батьківщини. Він вступив до складу 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади та вирушив на найгарячіші напрямки передової.

Захисник брав участь у оборонних та контрнаступальних операціях, щодня стримуючи наступ ворога та утримуючи стратегічні позиції ціною власного життя. У жовтні 2024 року він востаннє вийшов на зв'язок із родиною.

5 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі села Антонівка Покровського району Донецької області, Кирило отримав важкі поранення та загинув від рук російських окупантів. Про це офіційно повідомили родині лише у березні 2026 року.

Тіло воїна повернули додому лише 30 березня 2026 року. На місцевому кладовищі Біленького Кирила Михайленка провели в останню путь, щоб його пам'ять зберігали навіки.