Російська стратегія руйнування міжнародного порядку, яка роками здавалася успішною, тепер обернулася проти самого Кремля. Згідно з аналізом Foreign Affairs, політика США, що базується на принципі «сила дає право», фактично витісняє Росію на другий план, перетворюючи її на гравця другого ешелону у світовій політиці.

Путін спочатку вважав, що повернення Дональда Трампа до Білого дому стане його великою перемогою. Скептицизм Трампа щодо НАТО, вихід США з багатьох міжнародних інституцій та риторика про те, що «сила дає право», здавалося, повністю відповідали російському світогляду. Однак ця схожість виявилася пасткою: стратегія Путіна працювала лише доти, доки США дотримувалися правил, які Москва намагалася підірвати.

Тепер ситуація змінилася кардинально. Трамп не просто критикує інституції, а активно їх руйнує, виводячи США з ООН та ЮНЕСКО, а також створюючи альтернативні структури, такі як «Рада миру». Це позбавляє Росію її головного важеля впливу — права вето в Раді Безпеки ООН, де вона раніше мала статус рівного партнера США. Членство у новій «Раді миру» для Москви означає лише пониження у статусі.

Крім того, Вашингтон під керівництвом Трампа демонструє готовність застосовувати військову силу там, де Росія раніше почувалася монополістом. Ударні операції проти Ірану та Венесуели, а також швидке усунення їхніх лідерів, різко контрастують із затяжною війною в Україні. Це змушує Кремль усвідомити, що його власна військова потужність не є беззаперечною, а глобальний вплив Москви руйнується руками США.

Хоча Росія намагається отримати вигоду з хаосу, наприклад, через зростання цін на нафту через конфлікти на Близькому Сході, довгострокові наслідки для неї виглядають катастрофічними. Трамп не планує консультуватися з Путіним як з рівним партнером, а навпаки, перебирає на себе місію Росії щодо руйнування світового порядку.

Світ, який формує Трамп, є хаотичним середовищем без стабільних рамок і надійних правил гри, що є протилежністю тому, чого прагнув Путін. Замість вільної від обмежень Росії, світ отримує США, які діють за тими ж правилами, що й Москва, але з набагато більшою силою. Це ставить Кремль у безвихідь, де його стратегія ревізіонізму більше не працює на його користь.