Замість офіційних прийомів і палацових бенкетів імператор Бразильської імперії ходив на міські ринки , заглядав в університетські лабораторії й уникав розкішних обідів з місцевими чиновниками. Їздив він найманою двомісною каретою й примудрився поцупити чийогось капелюха у готелі. У вересні 1876 року до одного з ялтинських готелів заїхав огрядний чоловік з густою бородою.

Він виглядав старцем, бо був зовсім сивим, але виявилось, що туристові ледь за п’ятдесят. Ніхто особливо не зважав на нього, якби не один прикрий випадок — якось, поспішаючи на зустріч, він виявив, що не має головного убору й, недовго думаючи, прихопив з фоє чужого капелюха.

Реклама Педру ді Алкантара Жуан Карлуш Леопольду Сальвадор Бібіану Франсішку Шав'єр ді Паула Леокадіо Міґель Ґабріель Рафаель Ґонсаґа ді Браґанса і Габсбурґо — так звучало повне ім'я цього бразильця, а на батьківщині його іменували «конституційним імператором і незмінним захисником Бразилії Педру II». Правитель великої південноамериканської країни мав європейське коріння: він народився у родині бразильського імператора Педру І та ерцгерцогині Леопольдіни Австрійської.

Її рідна сестра, Марія-Луїза, була другою дружиною французького імператора Наполеона I Бонапарта. Шлях Педру II до України був тривалим: спочатку разом з імператрицею Терезою Христиною Марією де Бурбон він відвідав мистецьку виставку в США, далі поплив на човні до Швеції. А згодом вирушив до німецького курорту — через Санкт-Петербург та українські землі.

І ні, бразильський правитель не збирався укладати тут нові політичні чи військові угоди. Його наміри були зовсім іншими.