6 травня 2025 року на Сумщині під час виконання бойового завдання загинув Василь Довбуш, оператор ударних безпілотників роти роботизованих систем ССО та колишній відеодизайнер 24 Каналу. Сьогодні, у перші роковини його загибелі, рідні та друзі згадують його як людину з великим серцем, яка до кінця зберігала оптимізм та віру у перемогу, навіть коли життя вимагало найвищої ціни.

У дитинстві Василь був веселим хлопчиком з великими голубими очима, який завжди піклувався про молодшу сестру Ксенію. Їхні спільні спогади наповнені теплом: від навчання прасуванню, коли на новому килимі залишився слід від праски, до жартів про те, як «кабаляля» сама знайшла брата у калюжі. Василь завжди був врівноваженим і спокійним, втішаючи сестру словами, що все буде нормально, навіть коли вона хвилювалася.

У дорослому житті Василь не гнався за матеріальним, але мріяв про золотистого ретривера, якого звали Неш. Коли почалася війна, він знайшов саме такого собаку, про якого мріяв, і ставився до нього як турботлива матуся. Ведуча 24 Каналу Софія Трощук згадує вечірні прогулянки Львовом, де найголовнішим звуком було постукування лапок Неша по бруківці, що приносило радість усім навколо.

Рішення піти на війну Василь прийняв свідомо і швидко, не розраховуючи на поради інших. Він чітко знав, що хоче бути корисним, і не проґавив шанс долучитися до підрозділу, який спеціалізується на БпЛА. На службі він зберігав позитив, не скаржився на труднощі і навіть радів дрібницям, як-от сніданку у столиці, називаючи це своїм новим життям.

За кілька днів до загибелі Василь написав рідним лист-заповіт, який просив відкрити лише у разі його смерті. У ньому він детально описав, як хоче, щоб його поховали: кремація, розвіяння праху на горі Шпиці у Львові та посадка дерева. Він просив не робити музей зі своїх речей, а роздати їх друзям, і наголошував, що живі мають жити, подорожувати та насолоджуватися життям.

Сьогодні сестра Ксенія та друзі виконують його останню волю, намагаючись бути сильними попри біль втрати. Частина праху Василя розвіяна на Шпицях, а інша похована на Марсовому полі у Львові. Його пес Неш, який сумує за господарем, продовжує бути частиною родини, нагадуючи про світлі моменти, які ніколи не покинуть пам'ять близьких.