Президент Сербії Олександр Вучич опублікував авторську статтю, в якій виклав п'ятипунктовий план реформ для країни. Політик наголосив, що Сербії потрібні не революційні зміни, а сміливі та важливі рішення, що базуються на праці та дисципліні. За його словами, майбутнє держави залежатиме від здатності адаптуватися до нових технологічних та енергетичних викликів.

Першим пріоритетом названо радикальне скорочення державного апарату. Вучич закликає зменшити кількість членів уряду, держсекретарів та адміністративних структур, а також скасувати зайві агентства та управління. Окремо президент зазначив необхідність дерегуляції економіки, зокрема скасування надмірної сертифікації товарів з ЄС, яка робить їх дорожчими в Сербії, ніж у країнах-партнерах.

Щодо ринку праці, президент виступив проти скорочення робочого часу, наголосивши, що країна має працювати більше, а не менше. Як приклад успішної конкуренції з Китаєм та США він навів Німеччину, яка змушена збільшувати трудове навантаження. Вучич зазначив, що мотивація не повинна досягатися за рахунок зменшення годин роботи.

Третій пункт плану передбачає глибоку реформу освіти з акцентом на відкритість вищої та професійної підготовки. Президент закликає активніше впроваджувати дуальне навчання, щоб підготовка молоді до ринку праці стала центральним пріоритетом освітньої політики. Це дозволить краще адаптувати випускників до реальних потреб економіки.

У сфері енергетики Вучич закликає до комплексного вирішення проблем, включаючи будівництво нафто- та газопроводів, гідроелектростанцій та відновлюваних джерел. Однак ключовим елементом стратегії названо розвиток атомної енергетики, яку президент охарактеризував як найчистішу та найбезпечнішу. Без атомних станцій, за його словами, неможливо забезпечити довгострокову енергетичну стабільність.

Останній пункт присвячений агресивному освоєнню штучного інтелекту та робототехніки. Президент планує закупівлю суперкомп'ютерів та будівництво дата-центрів, які назвав «фабриками інтелекту». Він прямо пов'язав цифровий розвиток з енергетикою, наголосивши, що будівництво таких об'єктів не повинне зупинятися через брак електроенергії.

Реалізація цього плану вимагатиме значних інвестицій та суспільної згоди, особливо щодо атомної енергетики та скорочення держапарату. Найскладнішими етапами стануть відмова від популістських ідей на ринку праці та підготовка регуляторної бази для нових технологій. Ця стратегія може стати важливим орієнтиром для економічного розвитку регіону.