Неймовірну кількість ракет і дронів майже по всіх регіонах України випустив і продовжує запускати Кремль за останню добу. Загиблі, поранені, зруйновані будинки - щоби що? Помста за приниження маленького параду від маленького схибленого діда - чи щось значно, значно серйозніше?

Масована атака на Україну мала відбутися саме в день початку саміту Трампа і Сі Цзиньпіна. Я впевнений, що багато хто буде трактувати нинішній обстріл, як помсту за приниження Путіна на 9 травня. Це лише частково правда, але подібні обстріли були до цього приниження і, на жаль, будуть і після того, як вся ця історія почне забуватися.

Взагалі, абсолютна більшість російських обстрілів не мають привʼязки до дат, а йдуть згідно з планом військових, а не політиків. Проте сьогоднішній - має чітке політичне забарвлення. І головна його причина - саміт в Пекіні.

...Москва робила і робить все для того, щоб Китай не став рівноправним зі США переговорником щодо України 1. Всі останні роки Кремль виходив з тієї логіки, що Китай та США екзистенційні вороги, а відтак, вони не зможуть ні про що домовитися. Більше того, Москва робила і робить все для того, щоб Китай не став рівноправним зі США переговорником щодо України.

Путін дуже не хотів би цього, бо Китай - єдина країна, яка може реально натиснути на Росію. 2. Логіка Путіна, як мінімум, з приходом Трампа, зводилася до того, щоб спробувати стати посередником між Вашингтоном та Пекіном. Обидві столиці його послали, і тоді вся стратегія Кремля почала зводитися до спроб продати обом одні й ті самі товари: перш за все, північний морський шлях, рідкісноземи та вуглеводні півночі Росії.

Стратегія Москви тут була проста: обоє (в різних форматах) зацікавлені в тому, щоб отримати вищеназвані речі. Американцям, в обмін на доступ до цього, пропонувався "дух Анкоріджа" (повне зняття санкцій і повернення на європейський ринок за допомогою США). Щодо Китаю, то тут, навпаки, Китай пропонує свою допомогу в освоєнні всіх вищеназваних речей, а Росія не пускає його в жодну з так званих "территорий опережающего социально-экономического развития" на півночі РФ".

Росія, схоже, вважає, що північний морський шлях та ресурси Півночі настільки важливі обом, що вона зможе розторгуватися між Пекіном та Вашингтоном , які змушені будуть піти на співпрацю з РФ і плюс - відкриють доступ до технологій. 3. Зустріч в Пекіні - це, перш за все, про правила торгівлі і про Тайвань.

Дві головних гарячі війни у світі, а от блокування Ормузу та Україна - це додаткові питання. Чому? - на війні в Ірані американські нафтові компанії можуть подвоїти свої прибутки проти 2025 року.

І це явно ослаблює Китай, який, хоч і ретельно підготувався до цієї блокади і поки має час, щоб не прогинатися під США, все ж критично залежний від Близького Сходу. Іран не збирається йти на поступки ні Пекіну, ні США, а відтак, вирішення питання можливе лише у випадку спільної гри США та КНР. Це реалістично, але на заваді стоїть позиція одних із головних спонсорів Трампа.

Плюс - не варто забувати про позицію Ізраїлю, який прагне продовження війни. Китай має розуміти: де він в схемі майбутнього устрою Європи взагалі і Чорноморського регіону зокрема - Щодо України, то США, може й хотіли б віддати переговорні лаври КНР, але питання - чи хоче КНР зараз грати в цю гру. Китай має розуміти: де він в схемі майбутнього устрою Європи взагалі і Чорноморського регіону зокрема.

Вирішення війни в Україні він розглядає саме в цьому контексті. Ні США, ні ЄС, ні РФ, ні ми, поки не готові до такого діалогу, хоч він і неминучий. 4.

Все це не означає, що зрушень в питаннях наших переговорів не буде. Вони можливі, якщо сторони зможуть домовитися, як мінімум, щодо перших двох пунктів: торгівля та Тайвань. ...щодо атаки на Україну.

Саме сьогодні вона була потрібна Путіну, щоб показати: він проти будь-яких переговорів "про Росію без Росії" 5. Тепер щодо атаки на Україну. Саме сьогодні вона була потрібна Путіну, щоб показати: він проти будь-яких переговорів "про Росію без Росії".

Вся активізація російської дипломатії останніх днів зводиться до формули "Україна не хоче переговорів і зриває переговори". Путін навмисно, саме напередодні цього саміту озвучив свою, явно брехливу, формулу: "війна зупиниться, якщо Україна вийде з Донбасу". Він виставляє червоні прапорці саме виходячи з того, що існує невисока, але вірогідність того, що КНР та США домовляться про розширення переговорної групи.

6. Правда, тут є не лише зовнішній, але і внутрішній розрахунок: Путіну потрібно погасити внтутрішньоросійську турбулентність. І формула "Україна не хоче закінчення війни" обрана як базова для російського споживача.

Її ж дуже активно транслюють і на нашу аудиторію. 7. І наостанок маю повторити банальність: Путін не збирається зупиняти війну.

А без розширення переговорного формату (без Китаю, ЄС, можливо Саудівської Аравіі та Туреччини) нинішній формат переговорів, на жаль, має мінімальні шанси не успіх. Оригінал