Росія змінила стратегію війни, змістивши фокус масованих атак з енергетичної інфраструктури на морські порти та залізничні вузли. Цей перехід створює серйозні ризики для експорту України, ускладнюючи логістику та підвищуючи витрати для перевізників. Економіка країни змушена адаптуватися до нових викликів, коли ворог намагається паралізувати ключові канали постачання.

За чотири роки агресор знищив або пошкодив 686 об'єктів портової інфраструктури, понад 150 цивільних суден та майже 24 тисячі залізничних об'єктів. Інтенсивність обстрілів зростає: якщо у 2024 році було зафіксовано 36 атак, то у 2025-му їхня кількість подвоїлася до 96. Це безпосередньо впливає на пропускну спроможність одеських портів та загальну ефективність експорту.

Судновласники стикаються з гострим дефіцитом готовності флоту працювати в українських водах. Головна проблема полягає не у відсутності вантажів, а у ризику для суден та екіпажів. Після масованих атак, таких як влучення у резервуари з олією чи пошкодження складів, кількість готових до рейсів кораблів помітно скоротилася. Це призводить до черг у портах та зростання демереджу.

Додатковим фактором тиску є посилення контролю в регіонах, таких як Туреччина та «зерновий коридор». Судна змушені дотримуватися обмеженої швидкості, а старий флот часто затримується на інспекціях. Це звужує коло доступних перевізників і змушує ринок працювати в режимі постійної адаптації до обмежень, що підтримує високі ставки на перевезення.

Вплив атак на Дунайські порти менш відчутний порівняно з Одесою, але й тут існують ризики. Для експорту до Індії чи інших далеких країн необхідні великі судна, які краще завантажувати в глибоководних портах. Російська агресія також істотно підвищила тарифи на страхування, що зросли у 20-30 разів порівняно з довоєнним рівнем.

Через погіршення морської логістики частина експорту в ЄС перейшла на автомобільні фури через Польщу та Румунію. У лютому західний коридор став базовим каналом для олії, проте залізничні перевезення скоротилися через збитки по інфраструктурі. Бізнес закладає вищі витрати в ціну товарів, хоча масової переорієнтації вантажопотоків наразі не відбувається.

Залізниця залишається одним із найбільш вразливих елементів логістичного ланцюга. Ворог цілеспрямовано б'є по тягових електричних підстанціях та вузлах, ремонт яких вимагає значно більше часу, ніж заміна рейок. Наявність дефіциту локомотивів та зношений парк ускладнюють відновлення роботи, хоча мережа залізниць дозволяє перенаправляти поїзди.

Експерти зазначають, що українська логістика не зупинилася, але працює в умовах постійного тиску. Росія не може повністю зламати систему, але успішно створює затримки та підвищує вартість послуг. Ключовим завданням для економіки є вибудовування партнерських стосунків та мінімізація витрат, щоб не допустити критичного падіння експорту.