Російські медіа знову повернули в публічний простір тему Одеси як обов'язкової цілі, озвучивши черговий нереалістичний сценарій «наступу з тилу». Ця історія, подібна до фейкових планів «Києва за три дні», базується на припущеннях про швидкий контроль над усіма окупованими регіонами, що суперечить реальній ситуації на фронті.

У прокремлівських виданнях з'явилася заява так званого військового експерта Юрія Кнутова, який описав послідовність дій російської армії. За його версією, операції проти Одеси можливі лише після повного захоплення Донбасу, Херсонської та Запорізької областей. Кнутов стверджує, що війська нібито зможуть просуватися через Миколаїв до чорноморського порту, називаючи такий маневр стратегічно важливим.

Подібні заяви не є новими для російського інформаційного простору. Одеса регулярно фігурує в пропагандистських матеріалах як ключова ціль, без якої війна нібито не може вважатися завершеною. Такі меседжі подаються як військовий аналіз, але фактично виконують функцію підтримки ілюзії неминучого наступу та відволікання уваги від реального стану справ на лінії фронту.

Паралельно з Кнутовим, військовий оглядач Віктор Баранець у ефірах прокремлівських ЗМІ заявив, що без захоплення Одеси та Миколаєва Росія не зможе вважати війну завершеною. Він описує сценарій як комплексну операцію з повітря, моря і суші, із залученням спецслужб та спроб деморалізації українських військових, фактично визнаючи ставку на психологічний тиск.

Російські політики також не приховують економічної складової таких планів. Депутат Держдуми Андрій Колесник публічно закликав до знищення портів Одеси та Миколаєва, визнаючи готовність бити по цивільних об'єктах, від яких залежать мільйони людей та глобальні ринки продовольства. Це свідчить про те, що цивільне місто розглядається не як простір життя, а як об'єкт тиску.

Усі ці заяви об'єднує спільна риса — вони малюють масштабні й нібито продумані плани, які різко контрастують з реальністю війни. Поки Україна та її партнери говорять про реальний мир, російська пропаганда намагається повернути суспільству відчуття уявної неминучості «великого наступу», виправдовуючи терор і приховуючи провал попередніх задумів.