Ритейл без України: хто і як поділив роздрібні торгові мережі окупованої Луганщини

Після окупації Луганщини місцевий ринок роздрібної торгівлі не зник – він змінив власників. Магазини відомих українських мереж, які до 2022 року формували основу міської економіки – АТБ, «Сільпо», «Сім’я» – були просто «перезапущені» під іншими вивісками. За новими банерами та вітринами – ті ж самі приміщення, та сама інфраструктура, але вже інші бенефіціари: кілька пов’язаних між собою регіональних бізнес-груп, які поділили ринок між собою.

При чому, їх основні актори були відомі на Луганщині задовго до 2014 року. Аналіз корпоративних реєстрів, фінансових показників і зав’язків між компаніями показує: ключові мережеві торгові площі Луганщини після захоплення області російським військами перейшли під контроль трьох основних структур. За «дахування» окупаційних чиновників вони перерозподіляють активи між собою та заходить у вже «зачищені» популярні магазини українських ритейлерів.

«Рейдери у законі» працюють за однаковою моделлю: орендують на закритих конкурсах експропрійовану українську інфраструктуру, маскуючи її під нові або просто вкрадені бренди – від локальних клонів «Сім’ї» до міжнародного SPAR. У результаті ринок, який зовні виглядає як набір різних мереж, фактично контролюється одними й тими самими людьми.

«BaZar»: нова вивіска на вкрадених магазинах Окупаційна влада не має ресурсів або бажання будувати нові торгові площі у захоплених після 2022 року містах Луганщини. Росіяни зберегли готову інфраструктуру українських мережевиків: із локаціями, трафіком і налагодженою логістикою. Саме ці об’єкти стали базою для нового розподілу та об’єктом спрямувань нової «бізнес-еліти ЛНР».

Російська адміністрація цього не приховує. Через структури так званого «Мінпромторгу» торгові площі українських мереж централізовано передаються в управління новим операторам. Йдеться не про поодинокі випадки, а про десятки об’єктів у новоокупованих містах, які після «відновлення» запускаються як супермаркети під іншими вивісками.

Одна з них – «BaZar», яка у 2023 році починає одночасно заходити в декілька новоокупованих міст Луганської області. Магазини відкриваються в Сіверськодонецьку, Рубіжному, Лисичанську, Старобільську, Сватово та Кременный – не як окремі точки, а як частина системного розгортання. Оператором мережі виступає ТОВ «Атлант-Маркет», дохід якої за останній звітній рік складав приблизно ₽2 мільярдів.

Її діяльність від самого початку прив’язана до адміністративних програм «відновлення» і запуску торгівлі на окупованих територіях. Фактично йдеться про структуру, яка отримує доступ до торгових площ і ринку через інститути окупаційної влади. Завдяки ретельному аналізу відкритих даних з російських дата-баз, нам вдалося встановити, що реальними бенефіціарами усієї цієї схеми через низку інструментальних компаній є брати Мірзоєви – Аслан та Арсен.

Дагестанські бізнесмени працювали на Луганщині та за її межами ще до 2014 року, хоча більш відомими були як співзасновники ісламської релігійної організації «Салам» в Луганську. Після окупації Луганська вони перейшли у російське правове поле, хоча й продовжували певний час вести підприємницьку діяльність у столиці України.

Від «Абсолюту» до «Матрьошки»: історія становлення групи «Вояж» Якщо BaZar – це історія про нових операторів, які заходять у вже підготовлену інфраструктуру, то кейс «Вояжу» показує інше: як один і той самий бізнес, змінюючи юридичні оболонки, зберігає контроль над ринком і повертає втрачені позиції. З початку 2000х років основою роздрібної торгівлі Луганщини була мережа «Абсолют», яка у 2015 році перейшла під контроль луганської ТОВ «ПКФ «ЛІА».

Саме ця структура фактично адмініструвала ключові супермаркети регіону в окупації, сформувавши замкнутий контур постачання, логістики і продажів. Утім, в 2022 році ця модель починає руйнуватися. Мережа «Абсолют» опиняється під системним тиском з боку місцевих силовиків: у магазинах зупиняються поставки, полиці поступово порожніють, а робота мережі дестабілізується.

На цьому фоні відбувається зміна контролю – більшість об’єктів мережі «Абсолют» викупають структури, пов’язані з донецьким бізнесом Ігоря Андрєєва (ТМ «Геркулес»). Йшлося не про класичну конкуренцію, а про перехоплення активу. Фактично одна група витіснила іншу, використовуючи адміністративні важелі.

Після втрати мережі «Абсолютів» та юридичної ліквідації «ЛІА» бізнес його засновників не зник – він кардинально видозмінився. Фундатори «ЛІА» Віталій Шевляков, Анастасія та Світлана Котковець зайнялися активною розбудовою торгівельної інфраструктури супермаркетів «Матрьошка» під егідою ТОВ «ТК «Вояж». При чому, настільки успішно, що за останній звітний рік компанія задекларувала виручку понад ₽16,5 мільярдів та посіла перше місце на роздрібному ринку окупованої Луганщини.

Ці ж особи фігурують у низці пов’язаних компаній – «ТК СБМ», «Основа М», «Любава-Плюс» – що дозволяє говорити про сформовану бізнес-групу, яка контролює не лише торгівлю, а й логістику та обслуговування торгових площ. На відміну від класичних супермаркетів, «Матрьошка» працює як гнучка модель: у неї інтегруються окремі торгові точки – передусім ті, що раніше належали українським мережам або були виведені з-під контролю інших операторів.

Зокрема, у Лисичанську «Матрьошка» зайняла приміщення «АТБ» на кварталі 40 років Перемоги та проспекті Леніна 145. У Сіверськодонецьку – на проспекті Хіміків 30/1, Гагаріна 109 та Гвардійському 13/2. Натомість у Сіверськодонецькому ТЦ «Астрон», який наразі називається «Аструм Молл», «Матрьошка» розташувалася та торгових площах супермаркета «Сільпо».

Таким чином, для власників «Вояжа» мережа «Матрьошка» стає механізмом повторного захоплення ринку після втрати ключового активу. Через неї вони повертають контроль над торговими площами – вже не як власник однієї мережі, а як оператор цілої системи. SPAR по-луганськи: приховані бенефіціари, мільярдні обороти і чужі бренди Паралельно з експансією «Вояжу», його власники за останні роки сформували ще один рівень контролю – через формально окремі компанії, які працюють під різними брендами, але мають спільну основу.

Йдеться про ТОВ «Спар Луганськ», ТОВ «Спар-Восток» та ТОВ «Алчевськ-Інвест». Ці три компанії входять до числа найбільших гравців роздрібного ринку окупованої Луганщини і демонструють стабільно високі обороти – від кількох мільярдів рублів на рік, що підтверджується даними російських реєстрів. Формально ці компанії не пов’язані між собою.

Але аналіз засновників і пов’язаних структур показує інше. Ті самі прізвища, які фігурували у «ЛІА» та «Вояжі», з’являються і в цих компаніях. Через перехресне володіння та участь у допоміжних структурах формується єдиний бізнес-контур, розділений на кілька юридичних осіб.

Крім того, «СПАРу» користується низкою приміщень луганських «Абсолютів», які залишилися під контролем екс-власників мережі. Це означає, що ринок, який зовні виглядає конкурентним, насправді контролюється обмеженим колом пов’язаних між собою бенефіціарів. Але саме контур мережі «СПАР» відповідає за дві ключові практики, які не використовуються іншими операторами.

Перша – використання міжнародного бренду без дозволу. На відміну від автентичного «BaZar» та російської «Матрьошки», в окупації відкриваються магазини під вивіскою всесвітньо відомої мережі SPAR. Якщо не брати вже давно «освоєні» торгівельні майданчики Луганська, такі супермаркети відкрилися нещодавно у Сіверськодонецьку, Старобільську та Щасті на місці експропрійованих об’єктів «Сім’ї».

Бренд використовується як інструмент довіри – для швидкого залучення покупців. Правда, без будь-яких ліцензій чи угод із міжнародним правовласником. Другою цікавою практикою є клонування локальних мереж. ТОВ «Алчевськ-Інвест», одна з найбільших компаній цього контуру, нещодавно зареєструвало торговельний знак «СъемЯ», який майже повністю копіює айдентику української мережі «Сім’я».

Йдеться не просто про стилістичну схожість – кольори, шрифти і загальна візуальна концепція повторюють оригінал. Цей крок синхронізується і заходом компанії у приміщення супермаркетів «Сім’я», експропрійовані після окупації Сіверськодонецька та Рубіжного. Використання майже ідентичного бренду теоретично дозволить зберегти впізнаваність і не втратити клієнтський потік.

Ринок роздрібної торгівлі на окупованій Луганщині сьогодні – це вже не просто переділ власності, а повноцінно інтегрована частина економіки Росії. Ключові оператори цього ринку демонструють мільярдні обороти. Лише ТОВ «ТК «Вояж» за останній звітний рік задекларувало понад ₽16,5 млрд рублів виручки.

Пов’язані з ним структури на кшталт «Спар Луганськ», «Спар-Восток», «Алчевськ-Інвест» додають до цієї суми ще близько ₽12 мільярдів щорічно. «Атлант-маркет» та афілійовані до нього фірми генерують офіційно близько ₽3 мільярдів. У сукупності йдеться про ринок із оборотом щонайменше ₽30 млрд на рік.

Наразі це дорівнює приблизно $350 мільйонам. Ці кошти формуються не за рахунок нових інвестицій чи розвитку. Вони генеруються на базі експропрійованих українських активів – супермаркетів, логістики, інфраструктури, створених до війни. І саме тут проходить принципова межа.

Бо компанії-колаборанти не просто працюють на окупованій території і порушують принципи недоторканості приватної та інтелектуальної власності. Вони діють у російському правовому полі, сплачують податки до бюджету РФ і забезпечують стабільний фінансовий потік, який у тому числі спрямовується на ведення війни.