У графіку Сергія Танчинця — тури, концерти й тисячі глядачів. Найважливіші особисті моменти він залишив лише для себе. І зовсім трохи — для Viva!

Він — фронтмен одного з найпопулярніших українських гуртів. Вона — PR-директорка «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», яка знає ритм концертів, дедлайнів і гастролей зсередини. Їхня перша зустріч відбулася на одному з фестивалів, а вже з першого дня стосунків, як зізнається Сергій, вони обирали імена майбутнім дітям. У травні 2024 року пара вперше публічно підтвердила свої стосунки, а восени 2025-го тихо й камерно одружилася.

Їхнє весілля було лише для двох — без гучних святкувань і сотень гостей: тільки обітниці, прогулянка Києвом та вечеря віч-на-віч. В ексклюзивному інтерв’ю Viva! фронтмен гурту «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ» Сергій Танчинець та його дружина Юліана вперше відверто розповіли про знайомство, освідчення і спільне життя, у якому кохання й робота — одне ціле.

— Кажуть, усе вирішують випадкові зустрічі. Де і коли відбулася ваша? Сергій: У Радехові (сміється).

Юліана: Так, це був липень 2017 року. Я приїхала туди працювати на фестивалі, де виступали «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ». Це була наша перша зустріч, але, якщо чесно, ми тоді й не дуже запамʼятали одне одного.

А згодом, уже у 2020 році, коли я переїхала жити до Києва, мене запросили працювати безпосередньо з гуртом. — Коли ви зрозуміли, що це вже не просто роман, а щось серйозне й довготривале? Сергій: З першого ж дня. Уже на другий день стосунків ми обирали імена майбутнім дітям і розуміли, що точно одружимося та збудуємо сім’ю.

— У травні 2024 року ви вперше публічно підтвердили свої стосунки. Чому вирішили саме тоді? Сергій: Це був логічний крок.

У мене був день народження, і Юліана як моя дівчина привітала мене в соцмережах. Ми вже певний час були разом, тож не було сенсу щось приховувати. Спеціальних планів не будували — просто настав момент, коли захотілося говорити про себе як про пару.

— Коли і як Сергій зробив пропозицію? Це була несподіванка? Юліана: За пів року до самої пропозиції ми обговорювали, яким уявляємо цей момент.

Тоді Сергій сказав, щоб я обрала обручку, аби, цитую, «коли я знатиму час пропозиції, у мене була саме та обручка, яку ти хочеш, і ти ні про що не здогадувалася». Це було дуже мило й турботливо — він подумав про все заздалегідь і хотів зробити якнайкраще для мене. Сергій: Я відчував, що хочу зробити пропозицію, і заздалегідь придбав обручку.

Звісно, нервував, але зробив усе красиво — так, як сподобалося б нам обом: під час вечері в ресторані влітку 2025 року. — Весілля — це завжди про стиль пари. Яким воно було у вас: камерним, сімейним чи з елементами рок-н-ролу?

Сергій: Воно було надзвичайно камерним. Наше весілля повністю відображає нас як пару. Ми свого роду відлюдники, майже інтроверти, тому цей день був лише для двох. Після — красива вечеря також удвох.

Ми хотіли прожити ці емоції і залишити момент тільки для себе. Юліана: Ми не обирали дату весілля так, як це зазвичай роблять інші пари. Це був просто кількаденний проміжок між концертами, і ми вирішили: це воно.

Ми провели день саме так, як хотіли — гуляли вечірнім Києвом, а вже за день поїхали працювати. Без гучних святкувань — і отримали від цього максимум задоволення. — Юліано, ви взяли прізвище чоловіка.

Хто був ініціатором і що для вас означає цей крок? Юліана: Це навіть не обговорювалося як окреме питання. Для нас одразу було зрозуміло, що я беру прізвище коханого.

— Що для кожного з вас стало найзворушливішим моментом у день весілля? Сергій: Для мене — сам момент обміну обручками, коли ми дивилися одне на одного й промовляли обітниці. Юліана: Уся церемонія розпису була настільки зворушливою, що я з усіх сил намагалася не плакати.

Інколи навіть спеціально відводила погляд убік, бо сльози текли самі по собі. Звісно, сліз щастя в той день було багато. — За що ви найбільше цінуєте одне одного — не як артиста й PR-директорку, а саме як чоловіка і жінку?

Сергій: За відданість і турботу. Юліана надзвичайно турботлива, і це проявляється щодня — у найменших деталях. Її повне прийняття мене — це справді багато важить, і я неймовірно вдячний за це.

Юліана: За те, як він кохає. Він щодня огортає мене цим почуттям, оберігає й у потрібні моменти стає за мене горою. Поруч із ним я відчуваю себе вдома.

Це відчуття безпеки, незалежно від того, що відбувається навколо, ні з чим не зрівняти. — Що у вас абсолютно спільне, а в чому ви дуже різні? Як ці відмінності працюють на ваші стосунки?

Сергій: Коли ми тільки почали зустрічатися, довго не могли зрозуміти, як можемо бути настільки схожими й раніше цього не помічали. Ми обидва із західного регіону, тож багато цінностей, які формуються ще в дитинстві, у нас однакові. У нас дуже схожі світогляди.

Ми обоє любимо проводити час удома, їздити на мотоциклі, кататися на лижах. Насправді маємо багато спільних хобі. Любимо наших домашніх тварин, хоча в Юліани алергія на котів.

Але вона так сильно любить нашу кішку, що інколи все ж дозволяє собі її обійняти. Юліана: Ми навіть сперечаємося однаково, тому якихось суттєвих відмінностей немає. Хіба що я трохи більш соціальна, ніж Сергій.

Мене ще можна побачити на заходах чи в кіно з друзями. А Сергія — навряд. — Які маленькі або великі щоденні жести для вас важливі?

Сергій: Для Юліани дуже важливо обійматися перед сном! Мені спекотно, але я терплю. А для мене цінно, що вона завжди думає наперед: від ліків, які я маю приймати, до будь-чого, що може знадобитися.

Вона буквально знає все й турбується про моє самопочуття та комфорт будь-де. Юліана: Сергій завжди прогріває мою машину перед тим, як я кудись їду. А коли погані погодні умови, возить мене всюди, щоб я не хвилювалася за кермом, а він — за мою безпеку.

Таких прикладів насправді безліч — і в цьому всі ми. — Чи вдається вам зберігати романтику в графіку гастролей, репетицій і дедлайнів? Який вигляд це має у реальному житті?

Сергій: У такому шаленому графіку насправді важко зберігати романтику. Проте для Юліани важливо, щоб я дарував їй квіти, тому намагаюся робити це якомога частіше. А коли забуваю, вона делікатно «натякає» — наприклад, порожньою вазою на столі.

Коли ми в турах, навіть за кордоном, я все одно намагаюся знайти квіти й зробити їй приємно. Юліана: Коли є перерва між концертами, ми намагаємося поїхати разом відпочити на кілька днів. Це трапляється рідко, але я дуже ціную ці дні лише для нас двох.

Можемо пити вино вдома при свічках або разом дивитися фільми. — Ви разом і в житті, і в роботі. Чи виникають суперечки через професійні питання і як ви їх розв’язуєте?

Сергій: Як правило, суперечок не виникає. Кожен професійно займається своєю справою й відповідає за свій напрямок. Ми повністю довіряємо одне одному, тому причин для конфліктів немає.

Юліана: Ми дуже давно працюємо разом. Знаємо одне одного в роботі й часто розуміємо без слів, тому суперечки трапляються рідко. Бувають непорозуміння, але вони швидко вирішуються в діалозі. — Чи є у вас правило «не говорити про роботу вдома»?

Або навпаки? Сергій: Такого правила немає. Наше особисте й робоче дуже переплетені, тому ми говоримо про все тоді, коли цього вимагає ситуація.

Юліана: І головне — це нам ніяк не шкодить. Навпаки, у цьому є свої переваги. Ми разом працюємо над проєктом, яким справді живемо.

— Коли виникає конфлікт, хто зазвичай першим іде на примирення? Сергій: Ситуативно. Ми намагаємося об’єктивно оцінити ситуацію й уже від цього відштовхуємося — хто першим іде на примирення, а хто приймає вибачення.

Хоча ми обоє доволі гонорові. Юліана: Сваримося гучно, але коли емоції вщухають, аналізуємо ситуацію. Ми кохаємо одне одного, тому все вирішується в розмовах і через повагу до людини, з якою ти у стосунках.

— Сергію, як Юліана увійшла у ваше сімейне життя з дітьми? Що для вас було найважливішим у цьому процесі? Сергій: Для мене найважливішим було, щоб між ними виникли близький контакт і любов одне до одного.

Я знав, як Юліана вміє комунікувати з дітьми, ще до того, як ми стали парою, тому не мав сумнівів, що все буде добре. Сьогодні все чудово — вони обожнюють проводити час разом. — Що для вас сьогодні означає слово «сім’я» в нинішніх реаліях і вашому темпі життя? Сергій: Це люди, які здатні підтримати одне одного в будь-якій життєвій ситуації.

Бути поруч, що б не сталося. Юліана: Це, напевно, безпека. Те, що відчувається рідним і своїм. Місце, де тебе зрозуміють у будь-якому стані.

— Про що ви мрієте разом поза сценою, концертами й публічністю? Сергій: Про спільне щасливе майбутнє. Про донечку!

І, звісно, про мирне й спокійне життя після української Перемоги. А ще — про власний сад. Юліана: Підтримую.

— Якщо подивитися на себе за 10 років, якими ви хочете бачити свої стосунки? Сергій: Такими, як сьогодні: бути одним цілим і рухатися в одному напрямку. Юліана: Я щойно подумки сказала ту саму фразу.

— А якби можна було описати вашу історію кохання одним рядком, що це було б? Сергій: Дуже цікава й емоційна історія. Фото: Андрій Харламов