Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук детально пояснив суть нового терміна «доброзвичайність», який викликав хвилю критики серед громадськості. Спікер зазначив, що це не випадковий вибір чи штучно вигадане слово, а свідомий крок до оновлення юридичної мови відповідно до європейських стандартів. У проєкті нового Цивільного кодексу цей термін замінює застаріле формулювання «моральні засади суспільства», яке мало пострадянське походження.

«Доброзвичайність» є точним українським відповідником латинського поняття boni mores, яке широко використовується в правових системах країн Європейського союзу. За словами Стефанчука, термін утворено від слів «добро» і «звичай» і означає «добрі звичаї» або моральні норми, що відповідає європейському правовому підходу без калькування іншомовних конструкцій.

Над адаптацією юридичних понять до сучасної української мови працює спеціальна філологічна група під керівництвом правника та мовознавця Сергія Головатого. Їхнє завдання — знайти автентичні українські відповідники для понять, які раніше використовувалися у формі прямих запозичень або не мали усталених аналогів. Парламентарі наголошують, що в українському праві вже давно існують подібні конструкції, такі як добросовісність, доброчесність та добропорядність.

Стефанчук різко прокоментував спроби висміяти нове слово, зазначивши, що такі заперечення часто свідчать про нерозуміння юридичної суті питання. Він наголосив, що атаки на термін «доброзвичайність» фактично ставлять під сумнів основи антикорупційного законодавства, оскільки ці поняття тісно пов'язані між собою.

Проєкт Цивільного кодексу наразі перебуває на етапі підготовки до другого читання, і парламент залишається відкритим для професійного обговорення всіх нововведень. Дискусія навколо цього терміна демонструє ширший процес трансформації української правової культури від радянських підходів до сучасної європейської моделі.

Експерти зазначають, що зміни в термінології є неминучими, адже від точності формулювань залежить їхнє тлумачення в судах та загальне розуміння громадянами. Історія з «доброзвичайністю» показує, як формується нова, самостійна та інтегрована в європейський простір юридична мова України.