Судова практика 2020 року щодо спорів із Державною службою з питань праці стала надзвичайно насиченою та важливою для бізнесу. Компанії та підприємці вчаться на помилках попередніх років, щоб уникнути штрафів та визнання договорів нікчемними. Головна тема, яка залишається актуальною, — це розмежування цивільно-правових та трудових відносин.

Верховний Суд у рішенні по справі № 809/164/17 чітко зазначив, що наявність цивільно-правового договору не є безумовною підставою для спростування факту трудових відносин. Суд звернув увагу на те, що якщо працівник виконує функції за розпорядженням власника, підлягає табелюванню часу та має зарплатну відомість, це свідчить про трудові відносини.

Фото до матеріалу: Судові рішення 2020 у спорах із Держпраці: що змінилося для бізнесу

Однак, у справі № 160/5315/19 Касаційний адміністративний суд змінив підхід до оцінки цивільно-правових договорів. Суд визнав законність таких угод, коли виконавець працює на свій ризик, має чіткі терміни дії договору та отримує винагороду, а не заробітну плату. Інспектори Держпраці не мають повноважень самостійно тлумачити характер правовідносин між сторонами.

Важливим прецедентом стала Постанова Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 804/1671/17. Суд підтвердив повноваження Держпраці щодо нагляду за дотриманням законодавства про соціальне страхування навіть у випадках, коли банк намагався заперечувати право інспекторів на перевірку. Недопуск до перевірки або відмова у наданні документів кваліфікується як створення перешкод.

Суд також підкреслив, що акт перевірки Держпраці не є беззаперечним доказом вини. У справі № 822/1037/18 касаційна інстанція встановила, що інформація з акту перевірки підлягає оцінці та перевірці. Це означає, що навіть при наявності формальних порушень у документах, платники податків мають право на оскарження та захист своїх інтересів у суді.