Психолог Наталія Підлісна пояснює, що почуття провини за те, що ви вижили, є частиною посттравматичного стресового розладу. Це хворобливі відчуття виникають, коли людина переживає екстремальну подію, наприклад обстріл чи окупацію, тоді як інші поруч загинули або травмувалися. Такі нав'язливі думки часто переростають у серйозні розлади або глибоку апатію, заважаючи жити далі.

Фахівець зазначає, що коріння цього синдрому часто лежить у дитинстві. У кризових ситуаціях доросла людина може регресувати, стаючи схожою на дитину, яка хоче, щоб все швидко закінчилося. При цьому доросла частина психіки намагається контролювати інфантильні страхи, але це створює внутрішній конфлікт.

Часто виникає порівняння: комусь було важче, а комусь легше. Поруч рідко з'являються ті, хто міг би заспокоїти і довести, що зроблено все можливе. Відсутність підтримки посилює відчуття самотності та вини у тих, хто пережив війну.

Що робити, щоб позбутися цього стану? Психолог радить подорослішати та взяти відповідальність за своє життя. Важливо бути серед людей, відкрито обговорювати свої почуття та берегти власний ресурс. Корисно займатися справою, яка приносить задоволення та допомагає іншим: плести сітки, донатити або працювати волонтерською.

Найголовніше, що нагадує експерт, — пам'ятати, хто справді винен у війні. Це Росія, її керівництво та народ, який не робить нічого для припинення конфлікту. Розуміння цього допомагає зменшити власну вину та зосередитися на подоланні наслідків трагедії.