Українські тепличні господарства виходять у сезон з кількома системними обмеженнями, що стримують виробництво і ставлять під загрозу сталий розвиток галузі. Підвищені витрати на енергоносії, проблеми з доставкою продукції та низька ефективність програм підтримки змушують виробників відкладати інвестиції й працювати без запасу міцності.

Головна перешкода для тепличного бізнесу — вартість енергоносіїв. Дорогий газ змушує переходити на альтернативні види палива та резервні джерела, але це не дає очікуваного зниження собівартості. Перехід на генератори дозволяє частково покривати потреби, проте експлуатація у режимі тривалих відключень приводить до швидкого зношування обладнання.

Якщо відключення тривають по кілька діб, жоден генератор у такому режимі не витримує. Через це виробники змушені шукати компроміси, наприклад, скорочувати обсяги опалення або збільшувати запаси паливних ресурсів. Це додатково навантажує фінанси господарств і знижує їхню готовність до сезонів із підвищеною енерговитратністю.

Другий важливий фактор — логістика. Дефіцит водіїв, ускладнені маршрути та підвищені вимоги до транспорту призводять до того, що замість однієї машини доводиться залучати кілька. Це істотно збільшує фрахтові витрати та час доставки, що негативно позначається на маржинальності продукції.

Паралельно виробники не можуть розраховувати на оперативну та дієву державну підтримку. Грантові та компенсаційні програми працюють повільно або не дають реальних результатів для подолання негайних ризиків. Це знижує готовність агровиробників до сезонів із підвищеною енерговитратністю та ускладнює довгострокове планування.

У підсумку теплична галузь входить у черговий сезон з низьким запасом міцності, що підвищує ймовірність перебоїв у постачанні продукції на внутрішні ринки. Це створює додаткові ризики для агробізнесу загалом та може вплинути на стабільність поставок свіжих овочів та фруктів для споживачів.