Тільки Бог знає їхні імена: чому в Україні досі є могили невідомих захисників

Тисячі українських захисників поховані під номерами замість імен, хоча держава має всі інструменти для їх ідентифікації. У серпні 2025 року в Малі Крушлинці на Вінниччині урочисто поховали сім невідомих бійців, на могилах яких замість прізвищ стояли лише набори цифр. Ця трагічна статистика нагадує, що навіть на тринадцятому році війни система ідентифікації тіл не завжди працює як треба.

Логістика евакуації загиблих проста: тіла везуть у найближчі морги регіону. Так, загиблих з Донецького напрямку доставляють у Дніпропетровськ, а з Харківського — у Харків. Фрагменти одного тіла можуть розподілятися між різними мішками, що ускладнює роботу експертів. Процес ідентифікації веде слідство в межах кримінальної справи, де використовують ДНК, татуювання та особисті речі.

Проблема полягає в тому, що біоматеріал на аналіз ДНК відбирають лише від живих військовослужбовців, а не від загиблих. Для ідентифікації слідчий має знайти військову частину, де брав зразок бійця, і порівняти його з матеріалом з моргу. Якщо немає ознак, таких як форма чи документи, процес стає значно складнішим і триває довше.

Держава розглядає нові методи, зокрема знімання відбитків пальців та фотографування облич, які планують ввести в експериментальному порядку. Однак для живих військових знімання відбитків є добровільним, на відміну від здачі ДНК. Це означає, що багато загиблих не мають цих даних у базах, що блокує можливість швидкого визначення особи.

Згідно з постановою Кабміну, неідентифіковане тіло можна зберігати в морзі не більше 12 місяців. Після цього воно має бути тимчасово поховане, хоча кримінальна справа залишається відкритою. У Києві тіла тримають у рефрижераторах, тоді як у деяких регіонах, таких як Дніпро, через нестачу місць влада змушена виділяти землю для поховань.

Експерти наголошують, що критично важливим є створення єдиної державної системи обліку, яка б включала стоматологічні дані, відбитки пальців та інші біометричні ознаки. Наразі відсутність такої інфраструктури та дефіцит кадрів у судмедекспертизі призводять до затримок у розслідуваннях.

Національне військове меморіальне кладовище в Мархалівці на Київщині тепер приймає неідентифікованих захисників з усієї країни. На нинішній момент там поховано близько 200 таких тіл. Кожен має унікальний код, але для родичів це лише номер, доки не знайдуться збіги в базах даних.