Адміністрація президента США Дональда Трампа офіційно затвердила нову контртерористичну стратегію на 2026 рік, яка змінює підходи до забезпечення національної безпеки. У документі, оприлюдненому Білим домом, головними загрозами названо наркокартелі, ісламістські терористичні угруповання та радикальні політичні рухи. Цей крок став частиною нової політики «Америка понад усе» та «Мир через силу».

Документ чітко розмежовує три основні типи терористичних загроз. Перша категорія охоплює наркотерористів, друга — традиційних ісламістів, а третя включає жорстоких ліворадикальних екстремістів. До останньої групи Білий дім відніс антиамериканські та радикально протрансгендерні організації, зокрема анархістів та представників руху «Антифа».

Президент Трамп наголосив на радикальному зміні курсу, стверджуючи, що період слабкості та капітуляції закінчився 20 січня 2025 року. У своєму зверненні він заявив, що США повернулися до здорового глузду, і якщо хтось загрожує американцям, то їх знайдуть і знищать. Це твердження підкреслює жорсткий тон нової доктрини щодо боротьби з будь-якими формами тероризму.

У міжнародному контексті стратегії Іран визначено як «спонсора терору номер один». Вашингтон також суттєво розширив список терористичних організацій, додавши до нього осередки «Братів-мусульман» у Єгипті, Лівані, Судані та Йорданії. Окремо зазначено, що США офіційно визнали нелегальний обіг фентанілу зброєю масового знищення, що дає право на превентивні удари по мережах постачання в Західній півкулі.

Щодо Європи, адміністрація Трампа вимагає від союзників по НАТО негайно збільшити витрати на оборону та переглянути міграційну політику. У Білому домі стверджують, що масова міграція перетворила Європу на логістичний хаб для міжнародного тероризму. Натомість на Африканському континенті та в Азії США планують зберегти лише мінімальну військову присутність, поклавши основне навантаження на локальних партнерів.

Окремим пріоритетом у цих регіонах визначено збройний захист християнського населення від нападів радикальних ісламістів. Документ також містить згадку про успішне завершення війни в Газі та створення місцевої «Ради миру», що стало частиною загальної стратегії стабілізації ситуації на Близькому Сході.