7 травня у Кременчуці провели в останню путь військовослужбовця Миколу Скачка, який віддав життя за незалежність України. Прощання зі льотом відбулося у місті, де він народився та виріс, а останніми днями його життя були присвячені захисту держави на передовій.

Микола Скачко народився 12 квітня 1978 року у Кременчуці та здобув освіту у гімназії №23. Після мобілізації він пройшов півтора місяця навчання у центрі, а потім був направлений на фронт. На передовій він перебував лише три тижні, коли загинув під час виконання бойового завдання.

Провести воїна в останню путь прийшли найрідніші – мати Любов Іванівна та сестра. Жінка розповіла, що у Миколи було багато друзів, які також пішли на фронт, але доля їхня нині невідома. «Усі пішли на фронт, а де вони зараз – не знаю», – зі сльозами на очах сказала мати загиблого.

Серед тих, хто прийшов вшанувати пам'ять загиблого, був військовий у відставці В'ячеслав Андрощук. Він зазначив, що з початку повномасштабного вторгнення пропустив лише кілька поховань, оскільки вважає своїм обов'язком супроводжувати кожного воїна до останньої дороги. «Вони загинули й за мене теж», – наголосив ветеран.

За інформацією Кременчуцького РТЦК та СП, Микола Скачко мав звання солдата та служив стрільцем. Трагічна подія сталася 24 липня 2024 року поблизу Новоолександрівки у Покровському районі Донеччини. У полеглого воїна залишилися мати та сестра.

Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі тіло захисника поховали на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань. Місце поховання стало символом вдячності громади за мужність та самопожертву Миколи Скачка.

Редакція новинного порталу висловлює щирі співчуття родині та близьким загиблого героя. Його ім'я назавжди залишиться в пам'яті кременчужан як приклад безмежної відданості рідній землі.