Український аграрний сектор не поспішає розвивати торговельні зв'язки з африканськими країнами, хоча цей континент потребує значних поставок продовольства. Лідери галузі наголошують на низці ризиків, які стримують експорт до Африки та роблять цей напрямок невигідним для бізнесу.

За словами Леоніда Козаченка, президента Української аграрної конфедерації, ключова проблема полягає у відсутності контролю постачання та гарантій оплати. Африканські банки рідко виконують свої зобов'язання, а отримати підтвердження акредитиву європейським банком для гарантії оплати українським компаніям можна лише вкрай рідко.

Експерти також зазначають, що навіть якщо вдалося оформити необхідні гарантії, вантажі можуть стати жертвою нападів піратів. У найгіршому сценарії африканська країна-покупець може відмовитися визнавати відповідальність, стверджуючи, що це проблеми постачальника, а не її винні.

Головні перешкоди для експортерів — це ризики неплатежів, складнощі з банківськими гарантіями та логістичні загрози. Українські компанії, які намагалися створити виробництва на місці, часто стикалися з адміністративними перешкодами та відкритими загрозами безпеці персоналу та інвестицій.

Експортна динаміка демонструє суттєві коливання. Якщо у 2021 році обсяги поставок сягали 3,7 мільярда доларів, то через повномасштабне вторгнення та блокування портів у 2022 році вони впали до 1,6 мільярда доларів. Відновлення постачань почалося у 2024 році, і минулого року виручка склала близько 2,8 мільярда доларів, що все ще не досягає докризових показників.

Успішні приклади ведення бізнесу в регіоні демонструють, що додана вартість і промислова переробка можуть зробити співпрацю стійкою. Так, ОАЕ залучає капітали, пов'язані з афінажем корисних копалин, а Туреччина орієнтується на постачання переробленої продукції, одночасно імпортуючи близько 80% пшениці з України.

Експерти попереджають про активну конкуренцію з боку російських структур на континенті. Російські структури супроводжують постачання приватними військовими формуваннями, що ускладнює конкурентне середовище. Якщо імпортер отримав товар, але не розрахувався, з ним можуть відбуватися жахливі речі, як це вже траплялося з російськими постачальниками.

Для активізації торгівлі з Африкою потрібні комплексні заходи: механізми страхування ризиків, міжнародні гарантії платежів, розвиток логістичної інфраструктури та правова підтримка інвесторів. Без цих кроків українським аграріям буде важко повернутися до рівня експорту, що існував до повномасштабної війни.