Квітень 2026 року став переломним моментом у війні, коли українські далекобійні удари остаточно зруйнували міф про безпеку російського тилу. Сили оборони вразили об'єкти на відстані до 1700 кілометрів — від окупованого Криму до Челябінська та Пермі, завдавши ворогу колосальних збитків.

Загальна вартість втрат російської нафтової галузі з початку року вже сягнула 7 мільярдів доларів. Президент України наголосив, що саме у квітні «далекобійні санкції» вийшли на новий рівень за трьома ключовими параметрами: скороченням прибутків від нафти, дальністю ударів та їхньою інтенсивністю.

Нафтова інфраструктура зазнала найбільших втрат: уражено 14 нафтопереробних заводів, зокрема ключові підприємства в Башкортостані, Поволжі та на Уралі. Рекордсменом за частотою атак став Туапсинський НПЗ, який тричі за місяць піддавався ударам. Вперше під атаку потрапила й нафтовидобувна інфраструктура у Каспійському морі на відстані 1000 км від фронту.

Військово-промисловий комплекс та авіація також не залишилися без уваги. На аеродромі Шагол у Челябінську знищено два надсучасні винищувачі Су-57 та бомбардувальник Су-34. Ракетами «Нептун» та безпілотниками пошкоджено заводи виробництва БпЛА та комплектуючих до крилатих ракет у Таганрозі та Брянській області.

Морські сили України досягли значних успіхів у Чорному морі: виведено з ладу великі десантні кораблі та фрегат у Криму, знищено катери ФСБ у Керченській протоці, а також підсанкційний танкер, що незаконно перевозив нафтопродукти. Ці дії критично ускладнюють логістику окупаційної армії та завдають прямих збитків ВПК РФ.

Системність цих атак змусила Кремль визнати неспроможність захистити всі стратегічні об'єкти від повітряних ударів. Українська оборона продовжує демонструвати здатність вражати цілі в глибокому тилу, що є важливим фактором стримування агресора.