Українці на Берлінале-2026: прем'єра, ретроспективи, зірки та нагадування про війну Фото:instagram.com/mashaefrosinina Якщо від початку повномасштабного вторгнення Берлінський міжнародний кінофестиваль став одним із форумів, де Україна була представлена чи не найпотужніше, а росіян фактично кенселили, то з часом тенденція дещо змінилася. На Берлінале-2026, що проходить з 12 по 22 лютого, робіт українських митців уже не так багато.

Проте вони є — і мають, що сказати. "ТиКиїв" розповідає про те, хто цьогоріч представляє Україну в Берліні, які українські стрічки потрапили до програми фестивалю та про подарунок Гіларі Клінтон від українського режисера. Презентація української стрічки "СЛІДИ" на Берлінале-2026.

Фото: usfa.gov.ua На Берлінале-2026, журі якого очолив німецький режисер Вім Вендерс, уже не фарбують ведмедиків у кольори українського прапора, а на червоному хіднику нині більше гасел на підтримку протестувальників в Ірані чи Гази.

Проте Берлінале так само заявляє про підтримку України й надає майданчик нашим кінематографістам. І, до речі, під час відкриття фестивалю згадали українського скелетоніста Владислава Гераскевича, дискваліфікованого з Олімпійських ігор через шолом із зображенням вбитих росією українських спортсменів: німецька політикиня Катрін Ґерінґ-Екардт вийшла на червоний хідник фестивалю з написом Remembrance Is Not a Violation ("Пам'ять не є порушенням"). Катрін Ґерінґ-Екардт.

Фото: Getty Images А от українська прем'єра на фестивалі цьогоріч була всього одна: 16 лютого режисерки Аліса Коваленко і Марися Нікітюк представили документальний фільм "Сліди", що увійшов до конкурсної програми Panorama Dokumente (для порівняння, у 2023 році в різних програмах Берлінале було шість українських стрічок, а у 2024-му — чотири). Проте ця світова прем'єра стала доволі гучною.

Про що фільм? Стрічка "Сліди" розповідає про українських жінок — від Донбасу до Херсонщини та Київської області — які пережили сексуальне насильство та тортури під час російської агресії. До стрічки увійшли історії шести українок, зокрема Ірини Довгань — колишньої полонянки, очільниці організації SEMA Ukraine.

До слова, одна з режисерок "Слідів", Аліса Коваленко, 2014 року сама пережила сексуальне насильство під час перебування в полоні на Донбасі, тому знає цю тему не з чуток. Світову прем'єру стрічки в Берліні відвідали героїні фільму: Ірина Довгань, Ольга Черняк, Тетяна Василенко, Галина Тищенко, Ніна та Людмила Мефодіївна Мимрикова.

Героїні та режисерки фільму "СЛІДИ" на прем'єрі. Фото: usfa.gov.ua Я була глибоко вражена реакцією залу: він довгі хвилини аплодував стоячи, люди плакали, обіймали й цілували героїнь фільму. Ми порушили цю світову тишу, — згадує Ірина Довгань.

Звісно, були присутні на світовій прем'єрі режисерка Аліса Коваленко та співрежисерка Марися Нікітюк, продюсерки Ольга Брегман і Наталія Лібет (2BRAVE PRODUCTIONS), а також польські продюсери стрічки. Фото: instagram.com/2braveproductions "Коли я свідчила у 2016 році, виявилося, що я була першою і єдиною, хто тоді відкрито говорив про пережите.

Тепер, десять років потому, ми разом із шістьма іншими жінками, моїми посестрами, представляємо цей фільм на Берлінале. Це ще один камінь, вибитий із цієї стіни мовчання, і сигнал тривоги для всього світу — про те, що несе із собою "рускій мір", і про те, якою буде реальність, якщо Україна не встоїть у цій боротьбі", — каже Аліса Коваленко.

"Це була дуже важлива і щемка прем'єра. Після показу люди підходили й запитували: "Як ми можемо допомогти? " — і це дуже показово.

Саме цього ми з Алісою і прагнули досягти — щоб люди, подивившись фільм, не лише співпереживали, а й відчули потребу долучитися до боротьби за справедливість", — додала її співрежисерка Марися Нікітюк. Фото: instagram.com/2braveproductions Відвідали прем'єру також Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Олексій Макеєв та українська телеведуча Маша Єфросиніна — почесна Амбасадорка ООН (UNFPA).

Маша з'явилася на прем'єрі в чорній сукні з написом Russian Genoside Through The Body ("Російський геноцид через тіло"), створеній брендом Gasanova. Фото: instagram.com/mashaefrosinina "Такі люди, як ви, не повинні жити" — повторював російський солдат жінці, яка вижила після його катувань струмом. Сьогодні ці слова почула аудиторія Берлінале на прем'єрі фільму "Сліди".

Росія системно калічить українців, щоб ми як нація перестали народжуватися. Але ми тут, щоб повернути собі право на власну гідність, — зазначила Єфросиніна у своєму Instagram. Ретро й сьогодення Ще два українські фільми на Берлінале-2026 показуються як ретроспектива.

У програмі Berlinale Classics представлений німий фільм 1934 року "Кришталевий палац" — його зняв режисер і актор Григорій Гричер-Черіковер на музику легендарного Бориса Лятошинського. Кадр із фільму "Кришталевий палац" Перший, він же останній, прокат стрічки відбувся у вересні-жовтні 1934 року, після чого фільм "поклали на полицю" і…

втратили. Проте одна копія "Кришталевого палацу" потрапила до Німеччини, де зберігалася в коледжі Амхерста — там торік ініціювали цифрову реставрацію стрічки, яка згодом була реалізована у Варшаві. На сайті Берлінале "Кришталевий палац" назвали "одним із перших українських звукових фільмів".

А до програми секції Retrospektive потрапила стрічка Михайла Бєлікова "Розпад", знята 1990 року на кіностудії Довженка в кооперації із США. Кадр із фільму "Розпад" "Розпад" став першим ігровим фільмом про наслідки Чорнобильської катастрофи. Показ стрічки в Берліні присвячений 40-й річниці Чорнобильської катастрофи.

Ще один українець — 24-річний актор Владислав Балюк, знайомий нам за роллю у фільмі "Я і Фелікс", — представляв у Берліні англійську стрічку. Влад, який від початку повномасштабного вторгнення переїхав із родиною до Великої Британії, знявся у фільмі Animol британського актора і співака Ешлі Вотерса (поліціянт із серіалу "Юнацтво").

Стрічка була представлена у секції Perspectives, присвяченій роботам початківців. Влад Балюк. Фото: instagram.com/vladbaliuk За сюжетом, герой Балюка, юний поляк, перебуває у британській в'язниці для підлітків і разом із головним героєм протистоїть тиску тюремних "авторитетів".

Hollywood Reporter вже назвав гру Балюка terrific, тобто приголомшливою, і відзначив, що "актор продемонстрував неабиякий талант до драми й виснажливих фізичних сцен, тож його постать, без сумніву, приверне увагу індустрії". Був присутній на Берлінале-2026 і ще один юний українець: 11-річний Роман Олексів з Вінниці.

Він під час російського ракетного удару по Вінниці в липні 2022 року втратив маму й отримав масштабні опіки, переніс десятки операцій і тривалу реабілітацію за кордоном. Роман став героєм документальної стрічки Євгена Афінеєвського "Діти у вогні", що у Берліні була представлена в номінації "Найцінніший документальний фільм року" разом із "2000 метрів до Андріївки" Мстислава Чернова та ще дев'ятьма роботами. Роман Олексів і Євген Афінеєвський.

Фото: Facebook-сторінка Романа Олексіва У межах щорічного міжнародного благодійного заходу Cinema for Peace Роману Олексіву вручили нагороду Cinema for Peace Honorary Dove 2026. Фото: Facebook-сторінка Романа Олексіва Подію, до речі, відвідала колишня держсекретарка та кандидатка у президенти США Гілларі Клінтон, яка отримала від Євгена Афінеєвського шарф українського бренду з дитячими малюнками.

Кевін Спейсі й Роман Олексів. Фото: GettyImages Та й голлівудська зірка Кевін Спейсі подивився фільм про Романа й після перегляду захотів із ним познайомитись. У пошуках можливостей І, звісно, не пройшли українські стрічки й повз Європейський кіноринок (European Film Market, EFM), що традиційно відбувається в межах Берлінале.

Український стенд на Берлінале-2026. Фото: suspilne.media Цьогоріч на ньому були представлені фільми "Аліса хоче жити" Віталія Докаленка, "Будка прозорості: відлуння майбутнього" Анни Капустіної, "Воїн" Маші Кондакової, "Деїнде" Аделіни Борець і документальний фільм "Лінія вогню" Ольги Гібелінди. Цьогоріч на кіноринку в Берліні можна було зустріти й акторку та режисерку Дар'ю Трегубову.

Фото: instagram.com/dasha.tregubova Присутність на Європейському кіноринку має на меті пошук міжнародних партнерів і можливостей для копродукції, а також зміцнення позицій країни на глобальному кіноринку. Тож хай українських фільмів стає дедалі більше, щоб далі нагадувати світові про Україну й злочини росіян. Ваша пробная версия Premium закончилась Знайшли помилку?

Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter