Вадим Денисенко про вихід Путіна з переговорів: чого чекати Україні

Психологія Володимира Путіна змушує його приймати колективні політичні рішення, які закривають шляхи до відступу, коли він не може досягти бажаного самостійно. Такий сценарій, схожий на визнання окупованих територій, зараз повторюється, оскільки російський лідер уникає відповідальності за односторонні кроки та шукає прикриття в колективному рішенні, фактично відкладаючи реальні дії на потім.

Росія втратила ініціативу в переговорах, і ключовим тригером стала дата 9 травня. Це сталося не стільки через погрози України, скільки через відмову Дональда Трампа та Марка Рубіо тиснути на Київ. Вперше за рік Трамп проігнорував Путіна у справі, яка була для нього критично важливою, що позбавило Кремль очікуваного впливу на ситуацію.

На фоні цих подій спостерігається різке ослаблення Росії на міжнародній арені. Війна в Ірані, поразки в Сирії, Венесуелі та навіть у Малі показали, що Москва більше не є необхідним гравцем для багатьох країн. Це руйнує міфи про ефективність російської політики та вплив таких фігур, як Пригожин, на міжнародній арені.

Переговори зайшли в глухий кут, і напрошується новий формат з залученням інших держав, можливо, сформований після візиту Трампа в Китай. Щоб зіграти на випередження, Кремль обрав тактику «божевільного», який розмахує ядерною зброєю і вимагає Донбасу, намагаючись програмно змінити майбутні умови переговорів.

Путін прагне провести мобілізацію для зламу ситуації на фронті, але боїться протестів до виборів у вересні 2026 року. Найбільш вірогідний сценарій передбачає провокацію на території Росії 9 травня для оголошення мобілізації та проведення масованих ударів по Києву, мостах, дамбах та енергетиці. Якщо провокації не станеться, цей крок може бути відкладений на жовтень-листопад.

Варто зазначити, що ймовірність застосування ядерної зброї залишається низькою, попри риторику Кремля. Ситуація залишається напруженою, і Україна має бути готова до будь-яких сценаріїв розвитку подій у найближчі тижні.