Путін вийшов з переговорного процесу, приймаючи колективне політичне рішення, яке закриває шляхи до відступу. За словами аналітика Вадима Денисенка, це схоже на попередні кроки Кремля щодо визнання окупованих територій, де лідер Росії шукає колективне прикриття для своїх рішень, уникаючи особистої відповідальності.

Росія втратила ініціативу в переговорах, і ключовим тригером стала подія 9 травня. Це стало можливим через відмову Дональда Трампа та Марка Рубіо тиснути на Україну, що вперше за рік дозволило Путіну відчути ізоляцію у важливому для нього питанні. Відсутність вимог до Києва щодо обмеження ударів по Москві стала сигналом для Кремля.

На міжнародній арені Росія зазнає різкого ослаблення, що підтверджують події в Ірані, Сирії, Венесуелі та Малі. Поразки в цих регіонах руйнують міфи про ефективність російської зовнішньої політики та вплив таких фігур, як Пригожин, на міжнародну стабільність.

Переговори зайшли в глухий кут, і напрошується новий формат з участю інших країн, можливо, сформований після візиту Трампа в Китай. Кремль намагається зіграти на випередження, займаючи позицію божевільного, який загрожує ядерною зброєю та вимагає Донбас, щоб підвищити ставки в майбутньому переговорному процесі.

Путін прагне провести мобілізацію для зміни ситуації на фронті, але боїться реакції еліт та народу до виборів у вересні 2026 року. Найімовірніший сценарій — провокація на території Росії 9 травня, яка стане приводом для оголошення мобілізації та масованих ударів по Києву, мостах, дамбах та енергетичній інфраструктурі України.

Якщо провокація не відбудеться, рішення про мобілізацію може бути відкладене на жовтень-листопад. Вірогідність прямого ядерного удару залишається низькою, проте загроза ескалації конфлікту та руйнування критичної інфраструктури є реальною загрозою для безпеки українців.