У телефонах військових 47-ї окремої інженерної бригади Сил підтримки ЗСУ вона записана просто: «Василівна рішає все». Для саперів це не просто жарт, а відображення реальності, де 51-річна Галина Кошіль стала ключовою фігурою моральної підтримки підрозділу.

До повномасштабного вторгнення Галина Василівна понад два десятиліття працювала фармацевткою, але у 2024 році отримала повістку. Після навчання в Академії сухопутних військ вона потрапила до інженерної бригади, де обійняла посаду заступниці командира з психологічної підтримки персоналу інженерно-саперної роти.

Початкові сумніви щодо віку та ролі жінки в підрозділі швидко розвіялися. Галина стала людиною, до якої йдуть із будь-якими проблемами — від серйозних розмов до побутових дрібниць. Побратими відзначають, що вона вміє і підтримати, і жорстко нагадати про дисципліну, коли це необхідно.

Свій позивний «Тамада» жінка обрала свідомо, адже на війні людям особливо потрібні тепло, гумор і позитив. Вона наполягла на тому, щоб бути поруч із саперами не лише в пункті дислокації, а й під час виконання бойових завдань, щоб виконувати свою роботу безпосередньо в полі.

Родинний тил Галини Кошіль також пов'язаний зі службою: її чоловік є священником Нетішинсько-Славутського благочиння. Поки він служить Богу та людям, дружина захищає Україну. У бригаді зазначають, що вона майже не говорить про себе, зате годинами розповідає про своїх військових, їхні сім'ї та успіхи.

Для багатьох родин військових присутність Галини Василівни стала символом спокою. Вона радіє весіллям і народженню дітей у побратимів, болісно переживає втрати і постійно нагадує: головне — щоб хлопці відчували, що їх цінують і чекають.