Від «Азовсталі» до керма тролейбуса: історія переселенки з Маріуполя в Хмельницькому

Повномасштабне вторгнення застало Ольгу Бондар на нічній зміні на «Азовсталі» в Маріуполі, де вона керувала хімічними процесами охолодження металу. Сьогодні жінка, яка колись працювала бригадиркою на заводі, керує тролейбусом у Хмельницькому, долаючи шлях від жахів війни до стабільної роботи в комунальному підприємстві «Електротранс».

24 лютого 2022 року Ольга разом із трьома дітьми опинилася в підвалі без світла, води та газу. Перші спроби виїхати з міста закінчувалися невдачею через заміновані дороги та снігові замети. Рішучий крок родина зробила лише після авіаудару по драмтеатру, який став місцем масового вбивства цивільних. 16 березня вони вдалося покинути Маріуполь, але шлях до свободи був сповнений небезпек.

Подорож до Запоріжжя через 16 ворожих блокпостів стала випробуванням на витривалість. На блокпості в Мангуші окупанти хотіли забрати старшого сина до фільтраційного табору, вимагаючи гроші за його звільнення. На дорозі між Василівкою та Запоріжжям військові ворога наставляли на сім'ю автомати, але українські захисники, побачені перед містом, викликали у Ольги полегшення до сліз.

До Хмельницького родина приїхала 2 квітня 2022 року. Через високу вартість оренди вони зупинилися в занедбаному будинку в селі Малашівка, який згодом відремонтували та облаштували. У травні 2022 року чоловік Ольги пішов захищати Україну в лави ЗСУ, а жінка вирішила змінити професію. Вона навчилася керувати тролейбусом і вже у вересні того ж року вийшла на маршрут.

Сьогодні Ольга працює на нових тролейбусах, часто обслуговуючи маршрути №3, 14 та 16. Вона бере дві зміни, щоб забезпечити родину, і зізнається, що робота приносить їй задоволення. Вдома її чекають господарство, батько та двоє дітей, один із яких у 2025 році також підписав контракт зі Збройними Силами України.

Незважаючи на всі випробування, Ольга Бондар продовжує жити повним життям, тримаючи курей, гусей та качок. Вона планує завести корову, але поки що часу на це не вистачає через роботу. Її історія — це приклад того, як українці знаходять сили відновлювати своє життя навіть після найтяжчих випробувань війни.