У п'ятничні вечори в майстерні Івано-Франківська згасає міський шум, але життя тут набирає ритму. Лампи освітлюють робочі столи, де ветерани та їхні партнерки разом з майстрами створюють шкіряні ремені, гаманці та картхолдери. Це не просто курс рукоділля, а спроба започаткувати власну справу, де помилки стають частиною навчання, а руки — інструментом незалежності.

Ініціативу започаткувала громадська організація «МІЖ ІНШИМ» разом із брендом «SHUFLIA» за підтримки грантової програми Urban Space 100. Світлана Тарахкало, яка очолює організацію, пояснює, що мета проєкту — провести людину через весь шлях: від першого дотику до матеріалу до навичок ведення бізнесу. Курс складається з десяти занять, і в ньому беруть участь одинадцять учасників без жорсткого відбору, адже кожен, хто наважився, потребує підтримки.

Учасники курсу — це люди, які вже мали невдалі спроби у бізнесі або повернулися з фронту. Серед них Богдан, ветеран 102-ї бригади, який після втрати брата шукає новий шлях, та Людмила Лучин, дружина ветерана, що координує волонтерський проєкт. Для них майстерня стає місцем, де можна відволіктися від тривог, відчути тишу та зблизитися з близькими. Як зазначає Богдан, коли працюєш руками, час ніби зупиняється, а відчуття самотності зникає.

Окрім практичних навичок, учасники вивчають маркетинг, фінанси та просування. Фахівці пояснюють, як працює бізнес у реальності, а не на папері. Координаторка програми Urban Space 100 Оксана Кобилецька наголошує, що 60% ветеранів хочуть відкрити власну справу, але 80% бізнесів не переживають перший рік. Цей проєкт — шанс змінити статистику та дати людям впевненість у завтрашньому дні.

Майстерня наповнюється теплом не лише від ламп, а й від спільноти. Тут працюють майстрині, які самі пройшли шлях пошуку себе, як Світлана Гураль, та молоді спеціалісти, як 19-річна Ольга Джурило. Вони не лише вчать шити, а й розуміють біль тих, хто повертається до мирного життя. Для багатьох це перший крок до нової професії або просто спосіб знайти опору в спільноті.

Після завершення курсу учасники планують вийти з майстерні не лише з навичками, а й з чітким баченням майбутнього. Це про можливість знайти себе в ремеслі, у власній справі або в чомусь, що дає опору. У світлі ламп, серед шурхоту шкіри та тихих розмов народжується впевненість: життя не зупинилося, воно просто шукає нову форму і знаходить її тут.