Історія підрозділу Азов почалася у травні 2014 року в Маріуполі, де невелика група добровольців дала початок одному з найвідоміших військових формувань України. Сьогодні це вже не просто батальйон, а 1-й корпус Національної гвардії, який відіграє ключову роль на передовій під Покровськом. Цей шлях від перших сутичок з проросійськими бойовиками до статусу елітної частини у 2026 році є яскравим прикладом трансформації українського опору.

Створення підрозділу розпочалося 5 травня 2014 року в Бердянську, коли за рішенням міністра внутрішніх справ був сформований батальйон патрульної служби «Азов». Спочатку до нього увійшли близько двадцяти київських футбольних ультрас, фанати з Черкас та учасники Євромайдану. Першим серйозним випробуванням став обстріл автобуса батальйону під Маріуполем, де бійці в чорній формі відбили напад, вбивши одного бойовика і захопивши в полон Ігоря Хакімзянова.

Ключову роль у розвитку підрозділу відіграв його ідеолог Андрій Білецький, який очолив його на початку. Вже влітку 2014 року «люди в чорному» долучилися до звільнення Маріуполя, а згодом брали участь у важких боях за Іловайськ та Мар'їнку. Восени 2014 року батальйон було офіційно перетворено на полк у складі Нацгвардії, а згодом на бригада, яка стала символом стійкості на узбережжі Азовського моря.

Особливістю підрозділу стала його внутрішня культура та відмова від радянських стандартів. З приходом у 2017 році командира Дениса Прокопенка, який став наймолодшим командиром такого рівня в історії, в Азові запровадили сержантську школу, де сержант виступає як лідер, а не просто виконавець наказів. Бійці ввели звернення «друже» замість офіційного «пане», а дисципліна та фізична підготовка стали визначальними рисами підрозділу.

Під час повномасштабного вторгнення 2022 року полк взяв на себе головне навантаження під час оборони Маріуполя. Разом із морською піхотою та прикордонниками близько 1,4 тисячі азовців тримали оборону міста протягом 86 днів, включаючи героїчну оборону металургійного комбінату «Азовсталь». Після капітуляції 20 травня 2022 року понад 900 бійців потрапили в полон, де зазнали жорстоких катувань та незаконних судів.

Трагедія в Оленівці в липні 2022 року, де внаслідок вибуху загинули 53 полонених азовців, стала одним із найстрашніших епізодів війни. Проте підрозділ не зник: після повернення з полону та реабілітації бійці відновили частину з нуля. У 2023 році полк було реорганізовано в бригаду, а у березні 2025 року офіційно створено 1-й корпус Азов, до якого увійшли чотири додаткові бригади.

Сьогодні корпус Азов, яким командує Денис Прокопенко, а 12-ю бригадою — Богдан Грішенков, є елітним формуванням з унікальною структурою. У підрозділі діє власна хорунжа служба, яка займається ідеологічною підтримкою та опікою родин загиблих, що забезпечує найнижчий рівень самовільного залишення частини. Азовці продовжують виконувати бойові завдання на Покровському напрямку, доводячи свою ефективність та відданість Україні.