79 років тому, 8 травня, помер Гаррі Селфрідж — американець, який перетворив британський шопінг на розвагу та змінив правила гри для жінок у всьому світі. Його імперія, що колись коштувала 40 мільйонів доларів, сьогодні переживає радикальну трансформацію, відмовляючись від демократичного доступу на користь закритих клубів для еліти. У 2026 році легендарний Selfridges відкрив приватний простір 40 Duke, доступ до якого мають лише найбагатші клієнти, що стало символом кінця ери масового ритейлу.

У 1909 році Селфрідж відкрив перший у Європі універмаг, де жінки могли самостійно обирати товари, приміряти їх і навіть користуватися громадськими туалетами без дозволу чоловіків. Це було революцією: до нього магазини були закритими скляними вітринами, де охоронці виганяли тих, хто приходив «просто подивитися». Селфрідж же дозволив торкатися товару, ввів розпродажі та зробив фразу «клієнт завжди правий» стандартом індустрії.

Будівля на Оксфорд-стріт стала не просто магазином, а цілісним розважальним центром з ресторанами, бібліотеками та навіть кімнатами для відпочинку. Селфрідж першим у Європі вивів б'юті-відділи на перший поверх, а вітрини перетворив на театральні сцени. Він першим почав продавати телевізори та демонструвати нові технології, перетворюючи магазин на медіаканал, де люди проводили час, а не лише робили покупки.

Однак особиста трагедія та ігрова залежність призвели до краху самого засновника. Після смерті дружини та матері Селфрідж втратив статки через азартні ігри та розкішний спосіб життя. У 1947 році він помер у бідності, залишивши після себе лише 1500 фунтів, хоча раніше контролював бізнес вартістю десятки мільйонів доларів. Його ім'я залишилося в назві магазину, але реальна влада перейшла до інших.

Сьогодні історія повторюється, але в зворотному напрямку. У 2026 році Selfridges, який колись був символом відкритості, відкрив закритий простір 40 Duke для клієнтів з витратами від 20 000 фунтів на рік. Це рішення прийнято на тлі фінансових втрат компанії та зміни власності: тепер 40% акцій належать саудівському фонду PIF, а 60% — тайській Central Group. Бренд фокусується на високій маржі від найзаможнішої аудиторії, відмовляючись від масового трафіку.

Ця трансформація показує, як змінюється природа споживання: від демократичного доступу до товарів до створення закритих клубів для обраних. Те, що Селфрідж колись називав «задоволенням, проведенням часу, відпочинком», сьогодні перетворюється на ексклюзивний продукт для вузького кола багатіїв, залишаючи позаду мільйони звичайних покупців.