День Перемоги, який десятиліттями був сакральним символом пам'яті про трагедію Другої світової війни, сьогодні радикально змінив свій зміст. Те, що колись об'єднувало мільйони людей від Києва до Москви, перетворилося на мілітаристський ритуал, що виправдовує нову війну та реваншизм. Ця трансформація відображає не лише зміни в Росії, а й глибокий розрив у сприйнятті історії між Україною та агресором.

Історично 9 травня мало універсальне значення. Для України, яка втратила до 10 мільйонів життів, це був день родинної пам'яті, коли згадували загиблих предків, а не геополітична гра. У 1995 та 2005 роках свято досягло піку міжнародної легітимності: на парадах у Москві були присутні лідери США, Франції, Німеччини та інших країн, що свідчило про єдність світу перед обличчям нацизму. Тоді формула «праздник со слезами на глазах» відображала справжню суть дня — скорботу, а не тріумфалізм.

Фото до матеріалу: Від пам'яті до мілітаризму: як 9 травня перетворилося на ритуал Кремля

Переломним моментом стала анексія Криму та війна на Донбасі у 2014 році. Саме тоді Кремль почав використовувати символіку Перемоги як інструмент легітимації експансіоністської політики. Культ «можем повторить» замінив гасло «ніколи знову», а георгіївська стрічка трансформувалася з пам'ятного символу в маркер проросійської ідентичності. Пам'ять про жертви війни була витіснена культом війни як такої.

Повномасштабне вторгнення 2022 року завершило цю деградацію. Сьогодні парад у Москві перетворився на внутрішньополітичний спектакль лояльності, де серед гостей лише авторитарні лідери та невизнані республіки, на відміну від глобального консенсусу минулого. Свято, яке мало нагадувати про ціну миру, стало інструментом виправдання агресії та демонстрацією готовності воювати знову.

Для України ця трансформація є особливо болючою, оскільки Росія не просто привласнила свято, а зруйнувала його сенс. День, який мав бути символом пам'яті про наших загиблих, перетворився на демонстрацію страху та військ. Від «свята зі сльозами на очах» до «можем повторить» — це найточніша метафора еволюції Росії від партнера до агресора, з яким світ більше не хоче мати нічого спільного.