Відкрито «гарячий кран»: тепла глибинна вода з глибини океану прямує до Антарктиди, загрожуючи таненням льодових щитів і підйомом рівня Світового океану. Це відкриття, яке вперше підтверджено прямими спостереженнями за 20 років, змушує науковців занепокоїтися через потенційний катастрофічний підйом води на метри. Вчені порівнюють ситуацію з тим, як хтось увімкнув гарячу воду в холодну ванну, що раніше захищала льоди.

Дослідження, опубліковане у виданні Communications Earth & Environment, базується на аналізі даних суднових вимірювань та автономних поплавців Argo. Команда вчених з Кембриджського університету, Скріппського інституту океанографії та UCLA виявила, що циркумполярна глибинна вода (CDW) за останні два десятиліття розширилася і наблизилася до антарктичного континентального шельфу. Це підтверджує попередження кліматичних моделей, які раніше не мали достатньої кількості фактичних даних.

Ключова загроза полягає в тому, що ця вода, температура якої становить близько 1,5–2°C, може підтікати під крихкі льодові шельфи через донні канали. Навіть невелика різниця температур є критичною для антарктичного льоду, оскільки призводить до його танення знизу. Це запускає ланцюгову реакцію: дестабілізація шельфів, прискорення відступу льодових щитів і, як наслідок, значне підвищення рівня моря.

Найбільш вразливим регіоном є Західно-антарктичний льодовий щит, особливо льодовики Тхвейтес та Пайн-Айленд. Якщо тепла вода масштабно проникне під ці шельфи, це може запустити незворотний процес колапсу, відомий як морська льодова нестабільність. Антарктичний льодовий щит містить достатньо води, щоб підняти рівень Світового океану приблизно на 58 метрів, що загрожує прибережним містам планети.

Важливо розуміти, що понад 90% надлишкового тепла від глобального потепління зберігається в океані, і Південний океан поглинає більшість антропогенного тепла. Нова стаття вперше задокументувала, що це тепло рухається саме туди, де воно може мати найбільший вплив. Це означає, що поточні моделі прогнозів рівня моря можуть суттєво недооцінювати ризики, якщо не враховувати цей просторовий зсув теплої води.

Хоча зменшення викидів CO₂ сповільнить зміни, інерція океану означає, що накопичене тепло продовжить рухатися до Антарктиди ще десятиліттями. Вчені наголошують, що питання не в тому, чи відбудеться подальше танення, а в тому, де і коли воно настане. Це відкриття змушує переглянути кліматичні прогнози та підготуватися до можливих змін у прибережних зонах по всьому світу.