Відомий гуморист Володимир Ковцун, відомий як Владзьо, у новому есе з книги «Читанка» закликає мешканців міст не просто відвідувати села на вихідних, а повністю змінити спосіб життя. Він наголошує, що справжня весна, пахощі землі та тиша неможливо відчути, сидячи в панельних хатах, і пропонує читачам нарешті переїхати в село.

Автор з гумором описує контраст між міським життям та сільською дійсністю. Він згадує, як дощ миттєво перетворює чорну землю на зелений килим, і як приємно спостерігати за працею на городі, порівнюючи це з відпочинком. Однак підкреслює, що сучасна молодь втратила повагу до землі, і замість того, щоб цілувати її, часто лише падає на неї.

Владзьо іронічно розповідає про сучасне сільське господарство, порівнюючи його з минулим. Він згадує, як колись пили свіже молоко з пахучою коровою, а зараз споживають ультрапастеризоване, і як замість коней використовують трактори, які часто ламаються. Автор жартує про різні типи господарств: від великих, як у депутатів, до малих, де поліція щороку спалює врожай, і про те, як важко знайти справжню працю.

У тексті також звучать поради щодо того, що садити на городі. Автор радить цукровий буряк для самогонки, винограду для вина та курей для м'яса, але знову ж таки, з гумором описує складнощі тваринництва та хвороби тварин. Він жартує про сусіда, який тримає корову в хаті, щоб не виходити з дому для доїння.

Владзьо підсумовує, що ніякий ортопедичний матрац не замінить сон на сіні, а солярій не дасть такого загару, як робота на городі. Він закликає берегти природу і приїжджати в село, де є з кого поржати, і де життя набагато цікавіше, ніж у місті.

Цей текст, написаний у селі Гнилички на Підволоччині, є частиною книги «Читанка» і спрямований на те, щоб нагадати людям про цінність сільського життя та природи, яку вони часто забувають у міському шумі.