Будь-який досвідчений мандрівник знає, що найнебезпечніший момент настає не тоді, коли закінчуються запаси води, а тоді, коли втрачається орієнтир. У безкраїх пустелях чи серед льодовиків Антарктиди людина може вижити лише доти, доки вона бачить перед собою мету. Проте сьогодні ми все частіше стикаємося з іншим видом дезорієнтації, яка відбувається не на фізичних картах, а всередині нас самих.

У світі надлишкової інформації та знецінених ідей ми раптом усвідомлюємо, що втратили здатність розуміти, куди саме ми йдемо і навіщо. Це відчуття внутрішньої порожнечі часто називають хворобою нашого часу, проте саме в ньому прихований ключ до наступного еволюційного кроку людського духу. Пошук сенсу перестав бути розкішшю для філософів і став питанням психічного виживання кожного з нас.