Василь Беринчан з Чернівецької області нарешті обіймає сина Ігоря, який повернувся з російського полону. Захисник провів у неволі три з половиною роки, перебуваючи на території Чечні, і був визволений 24 квітня під час другого етапу Великоднього обміну. Для батька ця зустріч стала найважливішою подією після тривалого очікування.

Ігор Беринчан потрапив у полон у березні 2023 року на Донеччині, де служив стрільцем-медиком у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. До війни він успішно працював зварювальником, але з початком повномасштабного вторгнення сам наполягав на службі, щоб не ризикувати здоров'ям батька. Разом із 192 іншими українськими воїнами він повернувся на рідну землю, хоча зараз перебуває на реабілітації в іншій області.

Для Василя Беринчана ця радість була подвійною, адже за кілька годин до отримання звістки про полон сина він дізнався про загибель свого брата під Бахмутом. Шок від двох страшних новин за пів доби був неймовірним, але надія не згасла. Батько розповідає, що готовий був пішки пройти всю дорогу, аби лише побачити сина живим, і не дозволяє йому витрачатися на поїздки до місця реабілітації.

Символічним моментом для родини стало заклеювання фото Ігоря на банері з безвісти зниклими захисниками громади. Василь зберіг наклейку ще три роки тому, уявляючи цю мить щоразу, коли проходив повз меморіал у центрі селища. Тепер, коли син повернувся, він виконав свою обіцянку, що стало знаком повернення життя для всієї родини.

Батько уникає розпитувань про пережите в полоні, щоб не завдавати болю сину, який досі не вірить у своє повернення. Ігорю лише 28 років, і він потребує часу на адаптацію. Василь мріє, що син одужає, створить сім'ю, а батько дочекається онуків. У громаді залишаються ще понад 25 воїнів, яких родина і громада продовжують з нетерпінням очікувати.