Політ на Марс, який традиційно уявляється як виснажлива подорож на роки, може скоротитися до кількох місяців завдяки незвичному підходу. Нове дослідження бразильського вченого Марсело де Олівейра Соузи показало, що ранні дані про орбіти астероїдів можуть слугувати навігаційною підказкою для пошуку швидших міжпланетних маршрутів. Завдяки цьому методу повна місія Земля–Марс–Земля у 2031 році теоретично може тривати лише 153 дні.

Дослідження, опубліковане в журналі Acta Astronautica, базується на аналізі астероїда 2001 CA21. Вчений звернув увагу на те, що рання прогнозована траєкторія цього малого тіла перетинає орбіти Землі та Марса. Зазвичай такі неточні початкові дані вважають проблемою, але Соуза запропонував розглядати їх як інструмент для відбору перспективних траєкторій, які залишаються в межах п'яти градусів від площини орбіти астероїда.

Модель вченого перевірила три майбутні вікна для польотів: 2027, 2029 та 2031 роки. Найкращі умови виникли саме у 2031 році, коли геометрія планет дозволила реалізувати надшвидкий сценарій. Він передбачає 33 дні польоту до Марса, 30 днів перебування біля планети та 90 днів повернення. Навіть більш реалістичний варіант для цього року займає 226 днів, що радикально коротше за традиційні місії, які тривають від двох до трьох років.

Скорочення часу польоту має критичне значення для пілотованих місій. Замість кількох років екіпаж проведеть у космосі менше одного земного року, що значно зменшить ризики, пов'язані з космічною радіацією, втратою м'язової та кісткової маси, а також психологічним навантаженням. Це також дозволить зменшити масу запасів води, їжі та кисню, що є ключовим фактором для космічних кораблів.

Важливо розуміти, що це не готовий план запуску і не доказ того, що люди полетять на Марс за 33 дні вже завтра. Це математична демонстрація того, що певні орбітальні геометрії можуть приховувати набагато швидші маршрути, ніж ті, які зазвичай розглядають у стандартному плануванні. Метод потребує подальшої перевірки, уточнення та адаптації до реальних технічних обмежень двигунів та систем гальмування.

Найцікавішим аспектом роботи є не конкретна цифра 153 дні, а новий спосіб дивитися на Сонячну систему. Астероїди, які зазвичай сприймають як загрозу або ресурс, можуть стати джерелом навігаційної інформації. У майбутньому такі методи можуть працювати разом із алгоритмами штучного інтелекту, допомагаючи знаходити природні динамічні коридори для міжпланетних польотів.