Клінічний психолог Даніела Ейнштейн, яка стояла біля витоків світової заборони соціальних мереж для дітей до 16 років у Австралії, нагадала батькам, що законодавчі обмеження не замінюють сімейних правил. Вона наголосила, що формування здорового ставлення до гаджетів залежить від виховання та особистого прикладу батьків, а не лише від вікових цензур.

Перший крок до цифрової дисципліни — це створення так званого "крісла для екрана". Експертка радить обмежити використання пристроїв одним конкретним місцем у домі, наприклад, кріслом чи диваном, який не знаходиться у спальні. Це допомагає уникнути перетворення всього житла на цифровий простір. Також варто об'єднати програми, що викликають залежність, на окремому пристрої, який дитина не носить із собою, повернувшись до логіки стаціонарного комп'ютера.

Доступ до власного гаджета не повинен бути автоматичним правом за віком. Дитина має заслужити його через виконання домашніх обов'язків, емоційну зрілість та стабільність у навчанні. Смартфон краще дарувати лише тоді, коли підліток готовий самостійно оплачувати рахунки або займатися волонтерством, зазвичай це відбувається у середній школі під час активного статевого дозрівання.

Важливо не використовувати екран як засіб для заспокоєння дитини під час хвороби чи в громадських місцях. Нудьга та неприємні емоції є необхідними для розвитку навичок саморегуляції. Якщо дитина звикне, що плач чи хвороба автоматично призводять до телефону, вона втратить здатність справлятися з життєвими труднощами без цифрової підтримки.

Батькам також слід уважно стежити за тим, чи не ховаються діти в гаджетах від базових потреб: сну, їжі та гігієни. Якщо дитина забуває чистити зуби чи їсти через захоплення телефоном, варто тимчасово повністю виключити пристрої з її життя, навіть якщо це вимагає переговорів зі школою. Нарешті, дорослі мають пам'ятати, що діти наслідують їхні дії, а не слова, тому власна цифрова дисципліна батьків є найважливішим прикладом.