Вибір правильного сорту сої є фундаментальним кроком для успішного врожаю, адже саме біологічна основа технології визначає подальший успіх агровиробництва. Головна мета фермера — визначитися, чи пріоритетом є отримання максимальної врожайності насіння, чи скорочення строків збирання для своєчасної сівби пшениці озимої.

Якщо господарство орієнтується на отримання максимальної кількості насіння, науковці рекомендують віддавати перевагу середньо- та пізньостиглим сортам. Вони дозволяють рослинам накопичити більше біомаси та забезпечують високу продуктивність за сприятливих умов.

Однак, коли сою вирощують як попередника для озимої пшениці, ситуація змінюється. У цьому випадку критично важливо обрати ультраранні або ранньостиглі сорти. Це дозволить якісно підготувати ґрунт і посіяти озимину в оптимальні строки, зберігаючи цінність сої як попередника.

Зміна кліматичних умов в Україні, зокрема посилення посух та високих температур, вимагає зваженого підходу до вибору сортів для кожної ґрунтово-кліматичної зони. Необхідно враховувати запаси вологи в ґрунті та частоту прояву посух у конкретному регіоні.

У зонах з нестійким та недостатнім зволоженням, де запаси вологи обмежені, варто орієнтуватися на ультраранні та ранньостиглі сорти з періодом вегетації 80–110 днів. Це дасть змогу ефективно використати ранньовесняні опади та уникнути негативного впливу літньої посухи під час наливання насіння.

Для зон із задовільним зволоженням діапазон сортів ширший — від ультраранніх до середньостиглих, оскільки ймовірність отримання необхідної кількості опадів у другій половині вегетації тут є високою. Висока ефективність виробництва в посушливих зонах може вимагати, щоб частка ранніх сортів становила не менше 50% від усіх посівних площ.